«Доля народу в тіні трагедії»,

Пам’ять – це нескінченна книга, в якій записано все: і життя людини, і життя країни. Багато сторінок написано кривавим і чорним. Найтрагічнішою сторінкою історії нашого народу є голодомор 1932-1933 років. Голод… Це страшне слово повертає нас у далекі 1932 – 1933 роки. І в останні дні листопада весь український народ у смутку і скорботі доземно схиляє голови, вшановуючи пам'ять мільйонів його жертв, засуджуючи творців цієї чорної сторінки в історії України. У бібліотеці організований літературний фактаж «Доля народу в тіні трагедії», його метою є висвітлення теми Голодомору 1932-1933 рр. в Україні, усвідомлення його трагізму у долі рідного народу, формування громадянської відповідальності за майбутнє України, сприяння зростанню патріотичних почуттів на засадах особистого розуміння історії.

Запалімо свічку пам`яті - у своїх домівках.

 «День Гідності та Свободи – щодня, без вихідних»

21 листопада ми вшановуємо пам’ять про Революцію Гідності і патріотизму та мужності громадян, які восени 2004-го й у листопаді 2013-го – лютому 2014 року стали на захист демократичних цінностей, прав та свобод людини і громадянина, національних інтересів нашої держави та її європейського вибору.. Гасло цьогорічної соціальної кампанії: «День Гідності та Свободи – щодня, без вихідних». Цим ми прагнемо акцентувати, що Гідність і Свобода – цінності, які потребують щоденного утвердження. Майдани є піковими моментами, коли боротьба за ці ключові цінності концентрується в часі та місцях масових протестів. Проте після перемог на Майданах маємо обов’язок відстоювати їх щоденно своєю працею та громадянською позицією.

Кожен день воїна «на нулі», коли ворог вкотре отримує відсіч, є Днем Гідності та Свободи. Кожен день, коли донатимо на ЗСУ, волонтеримо, підтримуємо тих, хто у скруті; коли сумлінно працюємо на розвиток України– є Днем Гідності та Свободи. І день нашої перемоги стане днем тріумфу Гідності й Свободи.

Це не про день в календарі, про який забуваєш, відірвавши календарний аркуш. Але день, коли згадуємо вже пройдений шлях боротьби за ці найвищі цінності, які не маємо права втратити.

 

День украї́нської писе́мності та мо́ви — свято розвитку державної мови, яке щороку відзначається в Україні 27 жовтня. З нагоди цього свята започаткований Міжнародний конкурс знавців української мови імені Петра Яцика — конкурс відбувається за підтримки Міністерства освіти та науки України та Ліги українських меценатів. В День української писемності та мови, на Українському радіо традиційно відбувається радіодиктант національної єдності. Цю акцію започатковано з 2000 року. Відтоді щороку всі охочі можуть узяти участь у написанні радіодиктанту та не стільки з'ясувати, чи добре знають українську мову, як продемонструвати єдність з усіма, хто любить і шанує українське слово. Також існувала традиція 27 жовтня, коли батьки відводили дітей до школи, а потім йшли до церкви: поставити свічку перед образом Нестора-літописця і помолитися, щоб він допоміг дитині у навчанні, адже Нестор Літописець (1056–1114) – монах Києво-Печерської лаври, автор найдавнішого літопису України, укладеного на початку 12-го століття – «Повісті врем'яних літ». Цей твір є головним джерелом вивчення стародавньої історії України. У бібліотеці влаштована книжкова виставка літератури "У ріднім слові цілий світ".

 Память. Спогади. Роки життя.

• 
  

19 жовтня виповнюється 99-та річниця від дня народження відомого вченого, українського, канадського та швейцарського економіста, громадського діяча, мецената, колишній член Римського клубу, іноземний член НАН України, президент Фонду Богдана Гаврилишина, співзасновник фонду «Відродження» громадянина Канади. уродженця Коропця Богдана Дмитровича Гаврилишина.

Богдан Гаврилишин народився 19 жовтня 1926 року у містечку Коропець (сьогодні, Чортківський район, Тернопільська область, тоді Бучацький повіт, ЗУНР, окупована Польщею, за їх адмінподілом Тернопільське воєводство). Його батько був сусідом Марка Каганця). У 1930 році батько купив близько 10 га землі між м. Бучач і с. Жизномир, де збудував дім, який зберігся донині.

Три роки навчався у початковій школі в с. Жизномирі. Потім — у Бучацькій польськомовній гімназії (у 1936/37 навчальному році закінчив VII клас у 1937/38 навчальному році закінчив VIII клас), яку після приходу більшовиків перетворили на середню школу. З вересня 1941 року навчався у Чортківській гімназії, а в навчальному році 1943/44 — у Дрогобицькій гімназії. Під час ІІ Світової війни у 1944 року його забирають до Німеччини. Після 1945 року перебуває у таборі для переміщених осіб, 1947 року виїжджає до Канади: працював лісорубом, організовував вечірні класи для українців, діяв у профспілках.

1952 року здобув ступінь бакалавра, 1954 році магістра спеціальності «Інженер-механік» в Університеті м. Торонто. У 1954—1960 роках обіймав посади з дослідництва, інженерної справи, менеджменту в Канаді. З 1960 року — мешкає у Швейцарії. 1976 року здобув ступінь Ph. D. з економіки у Женевському Університеті.

З 1988 року працював на громадських засадах в Україні. Від здобуття Україною незалежності був радником кількох Президентів України, прем’єр-міністрів, голів Верховної Ради.

Майже тридцять років Б. Д. Гаврилишин присвятив Міжнародному інституті менеджменту МІМ-Женева. Обіймав посади директора з навчання (1960—1968 роки), директора Інституту (1968—1986 роки), почесного науковця (1986—1989 роки). У Женеві він викладав такі дисципліни, як економічний розвиток, керівництво міжнародними операціями, світове бізнесове середовище, управління державами тощо.

1990 року заснував Міжнародний інститут менеджменту в Києві. У 1996—1997 роках — директор Міжнародної академії довкілля в Женеві. Проводив семінари, головував на конференціях, читав лекції в університетах для груп фахівців та на міжнародних конференціях у більш, ніж 85 країнах.

Член Пласту — Національної скаутської організації України від 1940 р., належить до куреня Лісові Чорти від 1946 року. У 2006—2008 роках — голова Крайової пластової ради — законодавчого органу Пласту. Один з учасників ініціативної групи «Першого грудня».

У 2010 році заснував Благодійний фонд Богдана Гаврилишина, місією якого була підготовка критичної маси молодих українців, які на власному досвіді вивчили як функціонують найкращі країни Європи, та зможуть утворити критичну масу людей, яка трансформує Україну. З 2017 року основні програми фонду були підтримані Благодійним фондом родини Богдана Гаврилишина, створеного дружиною та дітьми пана Богдана.

24 жовтня 2016 року о 5-й ранку п. Богдан помер у родинному колі у своїй квартирі у Києві. Прах поховано на кладовищі у рідному селі Богдана Гаврилишина – Коропці.

Щорічно, 19 жовтня в парку Шевченка в Києві, відбувається Хризантемова акція, вшанування пам’яті Богдана Гаврилишина та висадження квітів біля каменя, встановленого на його честь. У 2021 році з нагоди 95-ї річниці від дня народження пана Богдана захід об’єднав багато друзів і партнерів фонду.

Особисті матеріали (важливі документи громадської діяльності, листування тощо) Богдана Гаврилишина знаходяться в Центральному державному архіві громадських об’єднань та у Коропецькому краєзнавчому музеї.