«Історія та сучасність нашої держави»

15 липня в Україні відзначається одне з головних державних свят – День Української Державності, який підтверджує тисячолітню історію нашої культури, нашої самобутності, традицій та звичаїв.

Вся історія нашої країни пронизана боротьбою за незалежність, за свободу, за право бути українцями, за право жити у незалежній вільній Україні, яке сьогодні ми виборюємо в черговий раз.

Зараз в умовах повномасштабної війни з російським ворогом, ми доводимо, що наша держава і наша суверенність – непорушні.

Берегти єдність зараз, працювати разом на перемогу – це найважливіше національне завдання , яке всі ми обов’язково виконаємо. А отже, захистимо країну в цій війні за незалежність та підтримаємо Збройні Сили України.

З нагоди свята в Коропецькій бібліотеці організовано книжкову виставку «Історія та сучасність нашої держави», на якій представлені видання з цікавими фактами з історії України.

 «Конституція- фундамент державності та права людини».

28червня виповнюється 30-та річниця ухвалення Конституції України – документа який став фундаментом незалежної, демократичної та правової держави. 28 червня 1996року Верховна Рада України після тривалого й напруженого обговорення прийняла Конституцію, закріпивши основні права і свободи громадян, принципи державного устрою та верховенство права. Через три десятиліття констатуємо, що Конституція стала символом незламності. Пам’ятаємо, сьогодні кожен рядок Основного Закону про суверенітет та недоторканність кордонів українські захисники та захисниці

відстоюють зі зброєю в руках. Сили оборони України сьогодні є головним гарантом дотримання Статті 1: Україна є суверенна і незалежна держава. Конституція України стала втіленням стійкості інституцій. Попри роки повномасштабної війни, Основний Закон довів свою життєздатність – державна

система, права громадян та виборчі вектори залишаються непохитними. Жодні спроби агресора змінити конституційний устрій, захопити території чи легітимізувати окупацію не мають юридичної сили.

Конституція України відображає нашу багату історію, глибоке історичне коріння, тяглість ідей та цінностей, європейську зорієнтованість українського конституціоналізму. Цей документ є основним законом і моральним орієнтиром для громадян України, юридично закріплює незмінний упродовж століть цивілізаційний вибір Українського народу.

Історичний розвиток вітчизняного конституційного права – від «Пактів» Пилипа Орлика (1710 рік) та Конституції УНР – свідчить про споконвічне прагнення Українського народу будувати власне життя на основі демократії, верховенства права, рівності громадян, незалежності, територіальної цілісності

своєї держави та європейського цивілізаційного вибору.

У бібліотеці влаштована книжкова виставка «Конституція- фундамент державності та права людини». На виставці представлені книжкові видання що відображають шлях становлення української державності. Виставка покликана нагадати , що Конституція – це не лише юридичний документ, а й символ свободи, гідності та відповідальності кожного громадянина перед державою.

 

«Українці – нація Героїв»,

23 травня українці відзначають День Героїв – щорічне свято, запроваджене на честь усіх захисників нашої країни, які боролись та продовжують боротись за рідну землю протягом не одного століття. Українські Герої – це українці, які жили в різні епохи й присвятили своє життя боротьбі за свободу та незалежність нашої держави. Свято покликане вшанувати пам’ять усіх борців за волю і незалежність України. Цей день нагадує нам, якою ціною дається свобода. В Коропецькій публічній бібліотеці оформлена книжкова виставка-вшанування «Українці – нація Героїв», видання якої розкривають героїчні подвиги українських воїнів — борців за волю України, передусім лицарів Київської Русі, козаків Гетьманської Доби, гайдамаків, опришків, січових стрільців, вояків Армії УНР, ОУН, УПА, а також героїв Небесної сотні та теперішньої російсько-української війни.

Пам’ятаймо Героїв, шануймо пам’ять про них, робімо все для того, щоб бути гідними їхньої жертовності. Нехай День Героїв стане джерелом сили, єдності і віри в перемогу!

  

 Код нації у вишивці

Свято вишиванки є своєрідною культурною спадщиною нашого народу, що символізує єднання та віру в зв’язок з минулими поколіннями.

Вишивання споконвіку було одним з найулюбленіших видів декоративно-прикладного мистецтва. Цим видом творчості займалися жінки. Протягом століть зміст вишитих символів поступово втрачався, однак найтиповіші зразки геометричного та рослинного орнаменту використовуються і сьогодні

Перші згадки про вишитий одяг скіфів, які жили на землях нинішньої України, зустрічаються ще у свідченнях Геродота, які датовані вони до VIII ст. до н.е. Під час розкопок курганів було знайдено срібні бляшки VI ст., на яких зображено чоловіків у вишиванках. Орнамент на них схожий на той, що вишитий на народному костюмі XVIII ст.

Народ ставився до вишиванки як до святині. З давніх - давен, вишивана сорочка була оберегом та символом краси, здоров’я, родинної пам’яті, любові та натхнення. Дівчина, готуючись до весілля, сама мала вишити вбрання собі та своєму нареченому. Сакральний зміст вишитих сорочок зберігся для нашого народу й по сьогодення, особливо це відчутно в День Української Вишиванки.

В останні роки, коли українці ще більше усвідомили свою національну гідність, вишиванку все частіше можна зустріти на вулицях нашої прекрасної країни. Почесні гості, які відвідують Україну одягають вишиту сорочку, і це не тільки знак поваги, вбрання символізує підтримку великого народу, що продовжує кровопролитну боротьбу за свою незалежність.

                                 «Тінь репресій: пам’ять, що об’єднує» .

 

День пам’яті жертв політичних репресій – щорічний національний пам’ятний день в Україні, що припадає на третю неділю травня. Політичні репресії – трагічна сторінка української історії. Терор і репресії зачепили майже всі верстви українського населення. Була понівечена доля мільйонів людей. Україна зазнала величезних демографічних втрат, був знищений цвіт її інтелігенції, зруйновано генофонд. Велику кількість із них було розстріляно, інші пройшли тюрми, заслання, вислання, каторгу, табори, примусово побували в психіатричних закладах.  На знак пам’яті про трагічну сторінку української історії, у бібліотеці розгорнуто книжкову виставку-пам’ять «Тінь репресій: пам’ять, що об’єднує» .
Найбільшим із багатьох місць поховань жертв політичних репресій в Україні став Биківнянський ліс під Києвом. За різним даними, останній спочинок тут знайшли від 20 до 100 тисяч осіб, закатованих під час допитів або ж розстріляних у позасудовому порядку органами НКВД у Києві. Відтворення історичної правди та реабілітація кожного невинно страченого життя є нашим громадянським обов’язком. Тільки у незалежній Україні стало можливим вільно говорити про злочини геноциду тоталітарної совєтської комуністичної системи проти людяності та вшановувати пам’ять жертв репресій. Однак, з 24 лютого 2022 року – дати початку російського вторгнення в Україну – стало ще більше зрозуміло, що ідеологічні спадкоємці тоталітарних режимів в умовах повномасштабної війни продовжують страшну агресію геноциду проти українського народу. У цій битві за життя майбутніх поколінь української нації справедливим історичним звершенням може бути тільки Перемога України! Події Війни за Незалежність України, що триває, переконливо демонструють, що комуністичні репресії ХХ століття – це незавершена історія нашої сьогоднішньої боротьби проти послідовників ,,червоного терору”. Наш незламний спротив – від ,,Розстріляного відродження” до сучасних героїв – цементує ще одну непохитну істину: Український дух неможливо розстріляти. Це – дух Свободи, яка є для нас найвищою цінністю. Ми обираємо волю, бо пам’ятаємо лихоліття тоталітарного мовчання. Ми обираємо незалежну державу, бо знаємо, що політичні репресії, голодомори, депортації – це ціна, яку наш народ платив за свою бездержавність.
У День вшанування пам`яті жертв політичних репресій  ми схиляємо голови перед тими,  хто зазнав переслідувань, ув`язнень і страждань, за право бути вільними та говорити правду. Світла пам`ять усім невинно  загиблим.

 

 "Європа починається з нас"

   До дня Європи у бібліотеці відбувся пізнавально-розважальний захід - година спілкування "Європа починається з нас".Мета заходу ознайомити дітей та молодь із країнами Європи, формувати почуття єдності, толерантності та поваги до європейських цінностей, розвивати інтерес до культури, традицій та історії європейських народів.

Європа- це не лише карта чи кордони. Це насамперед люди, які поважають одне одного, допомагають і цінують свободу. Нехай у наших серцях завжди буде місце для дружби, добра та миру!

 

                               

40-ва річниця аварії на Чорнобильській АЕС

Учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є жителі нашої Коропецької громади це:

Чемний Михайло Степанович 1956р.н. с. Коропець

Калиняк Михайло Дмитрович 1964р.н. Коропець

Лось Микола Миронович 1961р.н. Коропець

Мельничук Богдан Володимирович 1951р.н. Коропець вул. Надвода

Соляник Михайло Володимирович1964р.н.Коропець вул. Куриляка

Делявський Ярослав Романович 1958р.н.Коропець вул. Шевченка

Мазурів Михайло Дмитрович 1964 р.н. помер 2018р.

Кулабухов Віктор Олексійович 1963.р.н. с. Вістря

Данкевич Іван Ярославович 1961р.н. с. Вербка

Колосюк Василь Іванович 1952 р.н. с. Вербка

Кохан Мирон Миронович 1965р.н. с. Вербка

Мартинців Петро Петрович 1964 р.н. с. Діброва.

26 квітня 1986 року – день найбільшої в історії людства техногенної катастрофи. Тоді під час експерименту на 4-му реакторі Чорнобильської атомної електростанції сталися два вибухи. В атмосферу Землі вирвалась хмара радіоактивного пилу. Вітер поніс на північний захід небезпечні радіоактивні ізотопи, які осідали на землю, проникали у воду. За числом потерпілих від аварії Україна займає перше місце серед колишніх республік Радянського Союзу. На долю Білорусі припало близько 60% шкідливих викидів. Від радіаційного забруднення сильно постраждала також і Росія. Потужний циклон переніс радіоактивні речовини територіями Литви, Латвії, Польщі, Швеції, Норвегії, Австрії, Фінляндії, Великої Британії, а пізніше – Німеччини, Нідерландів, Бельгії. З моменту аварії на Чорнобильській АЕС минає 40 років, але її наслідки і досі обговорює світова наукова спільнота. За визначенням UNSCEAR і ВООЗ, Чорнобильська катастрофа віднесена до аварій ядерних об’єктів найвищого рівня. Історики ж наголошують на політичній відповідальності комуністичного режиму, який заради ідеологічних інтересів поставив під загрозу життя і здоров’я мільйонів громадян. Через недосконалість конструкції, порушення технології будівництва, використання неякісних будівельних матеріалів подібна техногенна катастрофа стала неминучою. Злочинне приховування владою інформації, з одного боку поглибило непоправні негативні наслідки аварії, а з іншого – спричинило активізацію екологічного і національно-демократичного рухів, що в кінцевому підсумку привело до розпаду СРСР. Українська діаспора після аварії на ЧАЕС виявили високу громадянську позицію та активність. Вона організовувала демонстрації, готувала звернення до урядів західних держав, збирала матеріали про трагедію. Закордонний провід Української головної визвольної ради у вересні 1986 року доклав значних зусиль, аби питання Чорнобиля внести на розгляд ООН. Чорнобильська катастрофа в цифрах і датах 1977 року запустили перший блок Чорнобильської АЕС. 2 роки пропрацював четвертий енергоблок ЧАЕС – на повну потужність його запустили 1984 року. Це був “наймолодший” і найсучасніший реактор. 2 дні світ нічого не знав про вибух. 30 співробітників АЕС загинули внаслідок вибуху гострої променевої хвороби протягом кількох місяців з моменту аварії. 500 тисяч людей померли від радіації, за оцінками незалежних експертів. 8,5 мільйонів жителів України, Білорусі, Росії в найближчі дні після аварії отримали значні дози опромінення. 90 784 особи було евакуйовано з 81-го населеного пункту України до кінця літа 1986 року. Понад 600 тисяч осіб стали ліквідаторами аварії – боролися з вогнем і розчищали завали. 2293 українських міст і селищ із населенням приблизно 2,6 мільйона людей забруднено радіоактивними нуклідами.

Російський агресор у 2022 році використав Чорнобильську атомну станцію та об’єкт захисту після катастрофи для здійснення агресії та повномасштабного вторгнення. 24 лютого 2022 року підрозділи окупантів, що висувалися з Республіки Білорусь, увійшли в зону відчуження, захопили об’єкти Чорнобильської АЕС і взяли у заручники персонал станції. У ніч на 25 лютого з Чорнобиля в напрямку Іванкова висунулася механізована колона противника – до 300 одиниць техніки у напрямку Феневичів, Катюжанки, Димера (Вишгородський напрямок). Техніка військовотранспортних колон противника не мала розпізнавальних знаків, але в їх складі рухалися білі автомобілі (ймовірно, замасковані під ОБСЄ) і цивільні авто, скоріш за все, із десантом або ДРГ. У березні 2022 року ворог накопичував сили в районі Чорнобильської АЕС, об’єкту “Укриття” та зоні відчуження загалом. Це мало надзвичайно небезпечні наслідки, зокрема призвело до підвищення загрози радіаційного зараження місцевості, створило передумови для аварійної ситуації на особливо небезпечних об’єктах тощо. Безграмотні дії російських командирів, що прийняли рішення розташувати особовий склад трьох БТГр у так званому Рудому лісі (ділянка з особливо високим рівнем радіаційного забруднення в районі Чорнобильської АЕС), спричинили масове опромінення особового складу цих підрозділів. 31 березня 2022 року російські війська повністю вийшли з території Чорнобильської АЕС. Окупанти змусили працівників станції підписати “офіційні” документи, начебто РФ з 24 лютого 2022 року “охороняла” об‘єкт. Під час виходу військові РФ встигли пограбувати приміщення, викрали техніку та інші цінні речі. . Покидаючи територію станції, окупанти взяли в полон і вивезли у РФ цивільних співробітників ЧАЕС і нацгвардійців, які її охороняли. Дотепер не всі ще повернулися додому.

У бібліотеці влаштована виставка "Чорнобиль- незабутній біль і тривога" , користувачі бібліотеки можуть ознайомитись з інформаційними матеріалами у книзі "Чорнобильці Тернопілля. Спогади,Долі.Світлини.

Цей дощ – як душ. Цей день такий ласкавий.

Сади цвітуть. В березах бродить сік.

Це солов’їна опера, Ла Скала!

Чорнобиль. Зона. Двадцять перший вік.

Тут по дворах стоїть бузкова повінь.

Тут ті бузки проламують тини.

Тут щука йде, немов підводний човен,

і прилітають гуси щовесни.

Але кленочки проросли крізь ґанки.

Жив–був народ над Прип’яттю – і зник.

В Рудому лісі виросли поганки,

і ходить Смерть, єдиний тут грибник.

Ліна Костенко. 2019