"Думка громади про бібліотеку"

   В читальному залі  Коропецької бібліотеки-філії відбулось обговорення за круглим столом на тему: «Думка громади про бібліотеку»

Роботу круглого столу розпочала зав. бібліотекою О. Гладка, яка розповіла про зміни які відбулись в  бібліотеці завдяки  міжнародній програмі «Бібліоміст».  І сказала , що на даний час бібліотека не є сугубо читальною, але надає інформацію не як для читача, а як для користувача.
 На обговорення були озвучені такі питання:
-         Як вплинула бібліотека на моє життя?
-         Майбутнє з книгою чи без?
-         Якою ви бачите бібліотеку в майбутньому?
Для того, щоб привернути увагу суспільства й влади до бібліотеки, виявити та обговорити проблемні питання функціонування книгозбірні, вивчити різні точки зору щодо сучасної бібліотеки. Працівники бібліотеки розробили анкети для користувачів бібліотеки і мешканців селища. Всі бажаючі могли висловити думку про роботу нашої бібліотеки, та необхідність бібліотеки в їх житті.

  У обговорені взяли участь  селищний голова  Мельник В. І., член Національної спілки журналістів України Гаврилишин В. П.,  аспірант факультету журналістики ЛНУ ім. Івана Франка Світлана Дрозд, вчитель української мови та літератури Коропецької  ЗОШ  І-ІІІ ст. Мужів М. М., вчитель історії  Коропецької ЗОШ  І-ІІІ ст. Гаврилишин Т. Ю., вихователь Коропецького ПТУ-34  Кіндрат О.Я., депутат селищної ради Гладкий Я. С., медсестра Данчук М.

 Кожен з присутніх висловив свою думку:

 

Світлана Дрозд, аспірант факультету журналістики ЛНУ ім. Івана Франка

Бібліотека – це криниця знань. У час, коли необхідність у знаннях сублімується просто потребою у інформацію звичайна книжкова бібліотека має відігравати роль  своєрідного  фільтру. Відокремити патогенне в літературі від одухотворюючого, чорне від білого, деструктивне від фундаментального – ставте собі це завдання, коли наповнюєте бібліотеку. 
Інформація сьогодні і товар, і їжа для умів. Але не завжди вона є знанням. У перенасиченому нею світі має бути орієнтир. Чому б бібліотеці не взяти на себе цю місію? І не тільки для молоді, хоча на неї,  звісно, потрібно зосередити основну увагу.  Споживається те, що пропонується. І в літературі теж.  І в освіті. Ні для кого не секрет, що сьогодні потреби створюються штучно.  Як скажімо, потреба у щоденному спілкуванні через соціальні мережі в Інтернеті. Переливання з пустого в порожнє.  Молодь, інтелект якої ще формується , використовує для свого саморозвитку непридатні  «складники».  В результаті формуються не ті цінності, не ті пріоритети.  Змінюється ціла культура.
 З іншого боку,  ми живемо в 21 столітті.  Книжкові фонди століттями  поновлюються.  Способи читання змінюються.  Бібліотека  має бути рецептором цих змін, бути готовою  адаптуватися до них. Одне із завдань – зробити можливим читання книг через електронні пристрої.    
  Чи існує нині «бібліотечна» проблема? Перше - не читають . Друге – влада, як не ставить собі за мету заохочувати до читання.  Чому? Бо  начитаними важче маніпулювати. На дезорієнтованих  легше паразитувати. Ось і все. Розкажіть про це. Донесіть. І я переконана, що читати все-таки будуть.  Не треба боятися, що «паперові» бібліотечні фонди вичерпають себе і перестануть існувати. Та  треба нагадувати про себе. Зацікавлювати. Повторюсь, попит формує пропозицію. Пропонуйте. Вдосконалюйтесь. Будьте просвітителями.

 Володимир Петрович Гаврилишин, член Національної спілки журналістів України.
-Читачем бібліотеки в селищі Коропець я став ще у шкільні роки під час навчання у середній школі.
 Книжковий фонд бібліотеки є, був і залишається цікавим. Тут можна зустріти книги класиків української та світової літератури. Багато літератури є і менш відомих авторів. Все це допомагає читачеві  зміцнювати свої знання та розширювати кругозір. Вважаю, що бібліотека потрібна людині. Ні в якому разі не можна  йти на закриття цих установ!
Що стосується майбутнього, чи бути з книгою чи без книги, то я особисто як і багато інших читачів, за утримання бібліотек.
 Бібліотеку в майбутньому я уявляю обов’язково з розширенням  сітки комп’ютерів  для дитячої бібліотеки, суттєвого поповнення фонду за рахунок нових книг.
Болючим питанням для бібліотеки залишається придбання нових меблів та ремонт приміщення. Думаю, що тут необхідна допомого держави.

Мужів Марія Михайлівна, вчитель української мови та літератури Коропецької ЗОШ  І-ІІІ ст. 

 Як вчитель, звичайно я за те, щоб бібліотеки були.  Як можна бути без бібліотеки і без книги, адже це невід’ємне в житті людини. Це духовне джерело яке ми використовуємо протягом свого життя.

Бажаю , щоб бібліотека поповнювалась читачами, дитячими голосами, молодими людьми, щоб їх серця торкалися безцінних скарбів – книг.

"Веселимось, читаємо, літечко вітаємо!"

 

З книгою на канікулах сумувати ніколи

  Коропецька бібліотека-філія започаткувала ряд іноваційних послуг для дітей у рамках програми літніх читань "Веселимось, читаємо, літечко вітаємо!"
 


У бібліотеці проводились інформаційні перерви "На хвилинку зупинись-нову книжку подивись." " Книжковими стежками літа."
"В літку читаємо світ відкриваємо." З учнями третього класу проводились вікторини -"Дивовижний світ живої природи"

У заходах взяли участь користувачі бібліотеки шкільного віку.

 

У бібліотеці проводився конкурс дитячого малюнка - "Я живу у мальовничому містечку Коропець"

Книжкова  виставка -  "Це класне позакласне читання"

Для дошкільнят: найкращі казкові герої  з українських казок

 

 

Захоплюючого читання, дорогі друзі!

Хай ваше літо буде книгами зігріте!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

"Я маю в серці те, що не вмирає !..."

Горить моє серце, його запалила

Гарячая іскра палкого жалю.

Чому ж я не плачу? Рясними сльозами

Чому я страшного вогню не заллю?

1- серпня минуло сто років від того дня, коли закінчився земний шлях славетної української поетеси Лесі Українки.
І сьогодні через роки, через віки, воно, Лесине Слово, лунає, дзвенить, хвилює душі.
Джерелами, що живили і надихали Лесю Українку були: рідна Українська земля, її велична, героїчна, а подекуди й сумна історія, багатогранна і неповторна художня творчість, співуча мова.

До 100-річчя з дня смерті української поетеси в бібліотеці була проведена літературно-мистецька година: "На шлях я вийшла ранньою весною...", та влаштована викладка літератури: "Я маю в серці те, що не вмирає"