«Королева української поезії»
19 березня (1930) народилася Ліна Василівна Костенко— визначна українська поетеса-шістдесятниця, прозаїк, громадська діячка, символ незламності української культури. Авторка понад 20 збірок поезій («Крила», «Над берегами вічної ріки») та роману у віршах «Маруся Чурай», вона відмовилася від звання Героя України, обравши творчу свободу.
Дитинство та освіта: Народилася в родині вчителів. У 1936 році родина переїхала до Києва. Навчалася у Київському педагогічному інституті, а згодом — у Московському літературному інституті імені Горького, який закінчила у 1956 році.
Творчий шлях: Почала друкуватися у 1946 році. У 1950-60-х роках вийшли збірки «Проміння землі», «Мандрівки серця», «Над берегами вічної ріки», які утвердили її як провідну поетесу.
Цензура та "мовчання": Через відмову йти на компроміси з радянською владою її твори не друкували понад 10 років (приблизно 1965-1977). У цей час вона писала «в шухляду», створюючи свої визначні твори, зокрема «Марусю Чурай».
Творчі здобутки: Ліна Костенко є авторкою романів у віршах «Маруся Чурай», «Берестечко», поетичних збірок, а також прозового роману «Записки українського самасшедшого».
Громадянська позиція: Вона завжди вирізнялася принциповістю, відмовлялася від звань та нагород, критикувала владу.
Сім'я: Має двох дітей: доньку Оксану (від першого шлюбу з Єжи-Яном Пахльовським) та сина Василя (від другого шлюбу з Василем Цвіркуновим).
Ліна Костенко живе в Києві, продовжує писати та є символом моральної стійкості в українській літературі.
