"Співець душі народної"

    Видатний український письменник і громадський діяч. Народився 14 травня 1871 року у селі Русові (тепер Снятинського району Івано-Франківської області) у селянській родині. Середню освіту здобув у гімназіях Коломиї (1883–1890 роки) та Дрогобича (1890–1892 роки), де познайомився з майбутнім письменником Л. Мартовичем. У 1892–1900 роках вивчав медицину у Краківському університеті. Літературну діяльність розпочав у 1890 році, опублікувавши у журналі «Народ» статтю «Жолудки наших робітних людей і читальні». Протягом 1890–1897 років писав ліричні етюди, поезії в прозі. Вперше опублікував свої художні твори (новели) в 1897 році у чернівецькій газеті «Праця» («Синя книжечка», «Виводили з села», «Стратився», «У корчмі», «Побожна», «Сама-самісінька»). У 1899 році виходить перша збірка новел Стефаника «Синя книжечка», згодом — «Камінний хрест» (1900 р.), «Дорога» (1901 р.), у 1905 році — вибрані оповідання «Моє слово» (тут вміщено лише два нові твори — «Моє слово» і «Суд»). У 1903 році під час відкриття пам’ятника І. Котляревському в Полтаві познайомився з М. Лисенком, М. Старицьким, М. Коцюбинським, тоді ж відвідав могилу Т. Шевченка у Каневі. З 1902 до 1916 рік не писав нових творів, займався громадською діяльністю. З 1904 року жив у селі Стецеві. У 1908 році обраний послом австрійського парламенту у Відні. З 1910 року жив у рідному селі. Під час першої світової війни у 1914–1918 роках перебував здебільшого у Відні, на початку 1919 року відвідав Київ. З 1916 року повернувся до літературної творчості. Із творів, написаних під час війни та у повоєнний час, склалася збірка новел «Земля» (1926 р.), в якій було розкрито трагічну долю галицького селянства під час світової війни («Дитяча пригода», «Вона-земля», «Пістунка»), пробудження національної свідомості («Марія») та поразку визвольних змагань («Сини»). 7 грудня 1936 року, після тяжкої хвороби Василь Стефаник помер у селі Русові.

       

У Коропецькій селищній бібліотеці для користувачів  до 145 -ї річниці з дня народження видатного  українського письменника  Василя Стефаника оформлено книжкову виставку "Співець душі народної".

               

„Материнська любов-найсвятіша”            

   

        Велике і прекрасне слово – Мати.

          Від нього все на світі. Навіть світ.          О, як їй легко на руках тримати          Дитину, як найвищий заповіт.

Мама, матуся…Скільки спогадів і тепла таїть це дивовижне  слово,  яким називаємо найближчу, найдобрішу, найкращу, наймилішу, найріднішу для кожного з нас людину.

 В усіх народів , в усі віки , жінка – матір була  уособленням святості, ніжності і любові. Її  мудрість  поважали  в сім’ї , прислухалися до порад в яких  знаходили   спокій  і надію…У житті кожного з нас мама займає особливе місце. Перше , що ми бачимо з’явившись на світ – це мамині ласкаві  очі, чуємо – мамин лагідний голос. Слово, яке вперше вимовляємо – мама…До мами ми приходимо зі своїми радостями і печалями. Її мудра порада нам потрібна тоді , коли і в самих уже посріблені скроні.
Мати — найрідніша людина для кожного, від матері починається життя. Коли люди почули про існування свята Матері з радістю підтримали  і почали відзначати це свято у багатьох країнах світу: у Швеції, Норвегії, в Німеччині, Чехії, Словаччині, Данії. А в 1928 році українки з діаспори в Канаді теж почали святкувати День Матері. І лише після цього свято прийшло в Україну і гарно прижилось. Та вже у 1939 році його, на жаль, заборонили відзначати. І лише тепер, у наші дні, коли Україна здобула незалежність, до нас знову прийшло це чудове свято. Щоб повернути людям у їхні серця любов і доброту, ласку і тепло, милосердя і світло. Бо від матері у народу його коріння і життя. Тому ми сьогодні і відзначаємо свято Матері, щоб кожна мати відчула любов і ніжність, доброту і ласку своїх синів і дочок.

    

     У бібліотеці до дня Матері проведена святкова година  „Материнська любов-найсвятіша” та книжкова виставка "Криниця маминого серця". 

  

Найдобріша, найкраща матусю рідненька!

В цей день ми вклоняємось дуже низенько.
За сонечко ясне, за серце прекрасне, 
За те, що добром зігріваєте нас,
За те, що в щасливу і скрутну хвилину 
Ми можемо всі прихилитись до вас.
Хай вас обминають невдачі та грози,
Нехай лиш від сміху з’являються сльози,
Міцного здоровя з роси і води, 
Бадьорість та настрій хай будуть завжди!

"Сяйво Великодньої писанки"

Котилася писаночка з гори на долину,
Прикотилась прямісінько до нас у гостину,
А за нею йде Великдень, несе білу паску,
Дзвонить в дзвони, всім дарує радощі і ласку.
Відчиняймо воротонька, гостоньків вітаймо,
"Христос воскрес!" усі разом мерщій заспіваймо.

Великдень – це найбільше релігійне свято, яке відзначають навесні. У цей день, згідно з християнською легендою, воскрес Ісус Христос після того, як його було розіп’ято на хресті. Це чудо символізує звільнення від гріхів для віруючих людей. У народному уявленні це свято оновлення землі та природи. Підготовка до свята займає цілий тиждень, кожен день якого має особливе значення, та який відзначають проведенням певних обрядів. Передує Великодню Великий семитижневий піст.

Відзначають Великдень по різному в різних країнах світу й навіть різних регіонах України. Перед Великоднем у всіх родинах печуть смачні паски та роблять крашанки або просто фарбують яйця в яскраві кольори. Мені подобається запах та смак пасок, та особливо їхні верхівки, присипані різнокольоровим цукром.

 Рано-вранці в неділю всі йдуть до церкви, а після повернення сідають за святковий стіл. У церкві священик бризкає на людей та їжу святою водою. Є традиція запалювати свічку та вставляти її у паску під час освячення. Якщо донести свічку, що горить, до самого дому, то буде щастя та багатство протягом цілого року. У цей день зазвичай збирається вся родина для спілкування та веселощів. Навкруги панує радісна святкова атмосфера.

Існує народне повір’я про те, що після Великодня остаточно теплішає, тому чим раніше свято, тим швидше настає весна. Я помітив, що у цей день обов’язково йде дощ, хоча б невеликий, а вже в понеділок настає тепла, сонячна погода.

    З нагоди Свята Великодня у бібліотеці оформлено книжкову виставку "Великодня радість землю обнімає".Проведено народознавчу годину "Сяйво Великодньої Паски"