Чорнобиль: трагедія через роки

Чорнобиль — нестерпний біль нашого народу, знак планетарної біди, що не знає ні відстані, ні кордонів, що не має аналогів за обсягами забруднення природного середовища, негативного впливу на здоров'я та психіку людей, їхній побут і соціально-економічні умови життя.

26 квітня 1986року аварія яка сталася  на Чорнобильській атомній електростанції є наймасштабнішою техногенною катастрофою в історії людства. Пройшло 33роки з того моменту, як у нерівний бій з ядерною стихією вступили чоловіки й жінки, чий подвиг назавжди увійшов до літопису мужності  та патріотизму українського народу. А дзвони Чорнобиля б'ють на сполох, попереджуючи про загрозу неконтрольованого атому.

До 33-ї річниці  пам'яті жертв Чорнобильської трагедії та  вшанування пам’яті учасникам ліквідації наслідків катастрофи, у бібліотеці влаштовано книжкову виставку «Чорнобиль: трагедія через роки».

                                                   

"Вічна пам`ять герою!"     

           В мами серце чомусь так боліло,

 Німо билося у тривозі.

І подумати, бідна, не сміла,

Що біда в дім уже в дорозі.

А з Гуляйполя, з Гуляйполя

Чорним вороном звістка летіла:

Біль зламав колись сильну волю,

Обпалив він синочкові крила.

Чиясь байдужість і чорна зрада

Клювали поранене серце,

Не шукав ніде ради-поради...

Й хлюпав біль, як вода з відерця.

Тепер приходить лише в снах

До матері на погостини:

Його душа в далеких небесах,

                                                             
                                                                Та ненька все чекає СИНА...

  

                                                                                       Наталія Коростильова          

             

7 квітня на Сході в зоні проведення ООС від снайперської кулі загинув наш земляк уродженець смт. Коропець,  31-річний Ярослав Чемний. Український захисник підтримував Революцію Гідності,  рідні та друзі не можуть повірити в те, що трапилось. У їхній пам’яті Ярослав – світлий, добрий, чуйний, справедливий, сміливий.

13 квітня у Ярослава вже закінчувався контракт,  він мав приїхати додому, але  доля йому не судилась  повернутись  живим. Жителі селища висловлюють щирі співчуття рідним. Поховають Ярослава  11 квітня, у рідному селі Коропець.