«Королева української поезії»

19 березня (1930) народилася Ліна Василівна Костенко— визначна українська поетеса-шістдесятниця, прозаїк, громадська діячка, символ незламності української культури. Авторка понад 20 збірок поезій («Крила», «Над берегами вічної ріки») та роману у віршах «Маруся Чурай», вона відмовилася від звання Героя України, обравши творчу свободу.

Дитинство та освіта: Народилася в родині вчителів. У 1936 році родина переїхала до Києва. Навчалася у Київському педагогічному інституті, а згодом — у Московському літературному інституті імені Горького, який закінчила у 1956 році.

Творчий шлях: Почала друкуватися у 1946 році. У 1950-60-х роках вийшли збірки «Проміння землі», «Мандрівки серця», «Над берегами вічної ріки», які утвердили її як провідну поетесу.

Цензура та "мовчання": Через відмову йти на компроміси з радянською владою її твори не друкували понад 10 років (приблизно 1965-1977). У цей час вона писала «в шухляду», створюючи свої визначні твори, зокрема «Марусю Чурай».

Творчі здобутки: Ліна Костенко є авторкою романів у віршах «Маруся Чурай», «Берестечко», поетичних збірок, а також прозового роману «Записки українського самасшедшого».

Громадянська позиція: Вона завжди вирізнялася принциповістю, відмовлялася від звань та нагород, критикувала владу.

Сім'я: Має двох дітей: доньку Оксану (від першого шлюбу з Єжи-Яном Пахльовським) та сина Василя (від другого шлюбу з Василем Цвіркуновим).

Ліна Костенко живе в Києві, продовжує писати та є символом моральної стійкості в українській літературі.

 

«Дорогами великого Кобзаря»

У перші березневі дні ми знову згадуємо великого сина нашого народу - Тараса Григоровича Шевченка. З нагоди 212-ї річниці від дня народження великого Кобзаря у бібліотеці оформлено книжкову виставку «Дорогами великого Кобзаря», метою якої є привернути увагу користувачів до поетичного слова генія, виховувати справжнiй патріотизм, який включає i любов до рiдноï мови. Рiдне слово його було ознакою нацiонального вiдродження, утвердження украïнськоï нацiï, ïï надiєю на кращi часи. Служiнню рiднiй Украïнi. Гортаючи сторінки творчості генія, можна усвідомити, що Тарас Шевченко це більше, ніж митець. Ця людина давно стала символом, знаком, легендою. Його творчість - не просто поетичні рядки, а філософія, і мудрість.

 

 

День спротиву окупації Автономної Республіки Крим і міста Севастополя.

 

12 років тому, 26 лютого, на площі перед Верховною Радою Автономної Республіки Крим тисячі кримських татар, українців та представників інших національностей вийшли засвідчити свою підтримку територіальній цілісності і суверенітету України. Але вже наступного дня російські війська захопили парламент, уряд та інші будівлі АРК.

Цей день набув особливого значення. Мітинг став точкою відліку громадянського опору на півострові. Спротив російській окупації Криму та безперервна боротьба за його звільнення від російських загарбників триває й досі. Жителі Криму чинять його різними способами: від мирної громадської активності до участі у захисті України на передовій чи у тилу ворога.

Українським законодавством датою початку збройної агресії рф проти України визначено 20 лютого 2014 року. Міжнародні організації визнали незаконність окупації Кримського півострова. Щоби вшанувати мужність і героїзм громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території Криму, Указом Президента України від 26 лютого 2020 року № 58/2020 встановлено пам’ятну дату – День спротиву окупації Автономної Республіки Крим і міста Севастополя.

Держава послідовно працює над зміцненням єдності українців у боротьбі за суверенітет, привертає увагу до наслідків окупації та підтримує повернення Криму і його жителів до спільного культурного й суспільного простору України. Ці кроки покликані вшанувати спротив громадян України окупації півострова, підтримати тих, хто залишається на тимчасово окупованій території, а також людей, змушених залишити свої домівки.

 «Чистий промінь Лесиного слова».

25 лютого Україна відзначає 155-річчя від дня народження геніальної жінки, великої українки, поетеси, драматургині, перекладачки, фольклористки, першої української модерністки та громадської діячки – Лесі Українки. 

Одержима, Нескорена, Дочка Прометея – так називали і називатимуть Лесю, яка стала однією з центральних постатей української культури та піднесла її до європейського рівня.

Справжнє ім’я Лесі Українки – Лариса Петрівна Косач-Квітка. 

Вона народилася 25 лютого 1871 року в родині дворян в Новограді-Волинському. Батько її – Петро Косач, був службовцем, мати – Ольга Драгоманова-Косач – письменницею, яка публікувалася під псевдонімом Олена Пчілка.

У будинку Косачів часто збиралися письменники, художники й музиканти, влаштовувалися мистецькі вечори й домашні концерти. 

Лесина мати Олена Пчілка боялася негативного впливу російської гімназії на своїх дітей. Тож донька (як і решта дітей родини Косач) до п’ятого класу навчалася вдома. Олена Пчілка самостійно розробила для дітей шкільну програму. 

Якби Леся жила в наш час, про неї неодмінно казали б: дитина-індиго. У чотири роки дівчинка навчилася читати, п’ятирічною почала писати драматичні твори, у шість – майстерно вишивала. А перший вірш «Надія» написала дев’ятирічною. Сталося це під враженням від арешту й заслання до Сибіру рідної тітки, Олени Косач, яка належала до київського гуртка «бунтарів». 

У 1881 році у віці 10 років Леся сильно застудилася, у неї почалися болі в руках і ногах. Це стало початком важкої хвороби, від якої поетеса страждала все життя. У цьому ж році Леся почала брати уроки гри на фортепіано у дружини Миколи Лисенка, вивчала із приватними вчителями грецьку мову і латинь. Матір допомагала з опануванням французької та німецької. Леся самотужки опанувала англійську, польську, болгарську мови. А трохи згодом взялася за вивчення грузинської, шведської та іспанської. Таким чином письменниця знала 11 мов, вітчизняну і світову літературу, історію, філософію.

У 1883 році у Лесі діагностували туберкульоз кісток і видалили частину кісток у лівій руці. Це стало важким ударом для Лесі, адже зі скаліченою рукою вона більше не могла грати на фортепіано. З цього віку вона почала багато писати.

Великий вплив на духовний розвиток Лесі Українки мав дядько Михайло Драгоманов, відомий громадський і культурний діяч. Леся Українка вважала Драгоманова своїм головним наставником і вчителем. Кажуть, що без його погодження, вона не написала жодного рядка. І свій псевдонім «Українка» запозичила в Михайла Петровича Драгоманова, який підписувався «Українець». Ось так вона й підписала свій перший надрукований у 1884 році у Львові в журналі «Зоря» вірш «Конвалія»: Леся Українка. До слова, у Лесі було багато імен, якими вона час від часу користувалась. Ось лише деякі з них: Лілія, Фея, Саламандра, Зея, Косач-Квітка, Блакитна троянда.

З 20-річного віку багато подорожувала Україною і знайомилася з відомими письменниками. Через важку хворобу Леся була змушена виїжджати на курортне лікування в різні країни, а враження від поїздок відображала у творчості.

Побувавши 1891-го року на Галичині, а згодом і на Буковині, Леся познайомилася з багатьма визначними діячами Західної України: Іваном Франком, Михайлом Павликом, Ольгою Кобилянською, Василем Стефаником, Осипом Маковеєм, Наталією Кобринською.

На початку 1893 року у Львові виходить перша збірка поезій поетеси – «На крилах пісень».

За свої погляди і творчість поетеса перебувала під негласним наглядом поліції, і цензура не раз забороняла її твори. Більшість своїх робіт вона публікувала за кордоном Російської імперії – Берліні, Дрездені, Празі, Відні.

У 1898 році під час лікування в Ялті Леся Українка познайомилася зі смертельно хворим Сергієм Мержинським, своїм першим коханням. У 1901 році він помер на руках у Лесі, а вона присвятила йому один з найкращих творів – драму “Одержима”. Після цього Леся 6 років перебувала в жалобі.

У 1907 році познайомилася з тяжко хворим фольклористом Климентом Квіткою. Незабаром вийшла заміж і поїхала з ним на лікування до Криму. Поїздка вилікувала Климента, а ось Лесі ставало все гірше.

Останні роки життя поетеса дуже важко хворіла, але при цьому багато працювала і написала свої найкращі твори. Померла Леся Українка у віці 42 років у 1913 році в Грузії, де лікувалася. 

Поховання в Києві проходило під суворим наглядом кінної поліції. Тоді влада боялася, що похорон може перетворитися на національний мітинг, тому заборонили прощальні промови та перечитали написи на поховальних вінках. Попри це провести поетесу в останню путь зібралися сотні киян.

А перед самим Байковим кладовищем труну на плечах взялися нести 6 жінок – подруги письменниці та відомі українські діячки. За спогадами учасників поховання, натовп ще довго стояв біля могили поетки, виказуючи тим самим протест проти заборони промов.

Леся Українка пішла незломлена духом і образ її таким живе й житиме для нас – сповнений гідності, прекрасний у своїй людяності та великім творчім горінні. Немає більше у літературі тих, хто мав би право написати про себе: «Я буду вічно жити! Я в серці маю те, що не вмирає!».

З нагоди 155-тої річниці від  дня народження української поетеси, драматургині Лесі Українки в бібліотеці влаштована  тематична виставка «Чистий промінь Лесиного слова».На виставці широко представлено творчий спадок видатної поетеси і письменниці, довідково-бібліографічні, наукові та науково-популярні видання, що висвітлюють різноманітні аспекти життя і діяльності Лесі Українки: розкішний 14-томник – проєкт Українського інституту книги - повне нецензуроване академічне зібрання творів Лесі Українки, що було підготовлено і видано з нагоди її 150-річного ювілею.

  12 років протистояння агресії у російсько-українській війні.

У лютому 2014 року почалася сучасна російсько-українська війна – Війна за Незалежність України. Тоді, 12 років тому, РФ окупувала Автономну Республіку Крим і Севастополь, окремі райони Донецької, Луганської та Херсонської областей. До 24 лютого 2022 року основні події війни, з різною інтенсивністю бойових дій, точилися на сході нашої країни. Хоча протистояння

російській гібридній агресії відбувалося не тільки на лінії фронту, а й на всій території України. Росія розв’язала проти України імперіалістичну – загарбницьку – й екзистенційну війну, спрямовану не лише на захоплення території, а й на знищення української державності, нашої національної ідентичності, геноцид Українського народу. Повномасштабне вторгнення 24 лютого 2022 року стало новим етапом війни, розпочатої у 2014 році. Cпротив агресії після 24 лютого 2022 року консолідував українців. Війна за Незалежність України – боротьба за державну незалежність, суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України проти агресії Російської Федерації, яка розпочалась 19 лютого 2014 року. Війна є наслідком послідовної російської імперської політики, спрямованої на заперечення та знищення української державності та ідентичності Українського народу, включає тимчасову окупацію Російською Федерацією Автономної Республіки Крим та міста Севастополя; протидію агресії шляхом проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із

забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях; здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку із збройною агресією Російської

Федерації проти України. Від 2014 року Україна веде справедливу війну за збереження незалежності, за право на вільний європейський та євроатлантичний вибір, за суверенітет і територіальну цілісність. До 24 лютого 2022 року основні воєнні дії не виходили за межі сходу нашої країни. Протягом восьми років Збройні сили України разом із добровольчими формуваннями, волонтерами ефективно стримували збройну агресію РФ, звільнивши більшість захоплених нею на той час територій. 24 лютого 2022 року Росія розпочала повномасштабне вторгнення на всій території України. Війна в Україні та за Україну не почалася зненацька – в латентних і гібридних формах вона тривала всі роки нашої незалежності. Повномасштабний напад став черговою спробою РФ зламати Україну, перетворити суверенну державу на симулякр, а її народ – на «насєлєніє», подібне до російського. Українці вистояли, а наша армія продовжує доводити, що за багатьма параметрами вона є еталоном ведення військової справи в умовах протистояння агресору, який кількісно та ресурсно переважає. Так ЗСУ зірвали спроби російських окупантів завоювати панування в повітряному просторі України, саме тому ворог вдається до застосування так званих КАБів. Україна зуміла

нанести противнику важкі поразки на Чорному морі, вигнати його чорноморський флот з Криму і загнати в Новоросійськ, забезпечити морську торгову комунікацію зі світом. Саме Україна відкрила в 2024–2025 роках так званий дроновий етап війни. Тепер значна частина окупантів та їхніх бойових

засобів знищується саме безпілотними апаратами. Вони також виконують розвідувальну та логістичну функції. Наразі ж Україна нарощує виробництво наземних роботизованих комплексів (НРК), які стають важливою частиною технологічної переваги на полі бою, виконуючи бойові, розвідувальні, логістичні та евакуаційні завдання.

Війна не оминула жодної родини, торкнулася кожного. І кожен проходить це випробування по-різному. Але спільним для багатьох залишається прагнення перемоги, бажання знищити ворога, вистояти та втримати незалежність. Це спонукає до дій та мобілізує зусилля. Війна загартувала й згуртувала нас. Нині нас об’єднує пам’ять про загиблих, спільний біль і спільна відповідальність, прагнення помститися за всіх убитих та закатованих рашистами. Щоб вижити, у нас є лише один вихід –

перемога.

 "Українська мова історія і сучасність"

21 лютого ми відзначаємо Міжнародний день рідної мови.

У світі налічується безліч мов. За попередньою оцінкою їх кількість становить близько 6 тисяч. Мова кожного народу самобутня, розкриває менталітет і традиції нації, формує свідомість людини. Знання мови допомагає розширити кругозір, глибше проникнути в культуру іншої країни.

Учені довели, що вік нашої рідної української мови – 7 тисяч років. Народ плекав рідну мову у піснях, легендах, переказах і передавав від роду до роду, щоб не загинула. Для нас рідна мова – це не тільки безцінна спадщина, яка об’єднує в собі народну мудрість, вироблену десятками й сотнями поколінь. Це наша гордість, бо все, що створено нею, увійшло в скарбницю загальнолюдської культури.

Для усіх бажаючих та тих, хто прагне удосконалювати свої знання з рідної мови, бібліотека презентує тематичні книжкові виставки: "Українська мова історія і сучасність","Квітни мово наша рідна","Мова душа народу", "У рідній мові цілий світ".

 

«Небесна Сотня: ціна свободи»

День пам'яті Героїв Небесної Сотні відзначають 20 лютого згідно з Указом Президента України від 11 лютого 2015 року № 69/2015 «Про вшанування подвигу учасників Революції Гідності та увічнення пам’яті Героїв Небесної Сотні».

Саме 20 лютого 2014 року на вулиці Інститутській у Києві загинуло найбільше беззбройних протестувальників. 21 лютого 2014 року офіційна влада України юридично визнала жертвами загиблих мітингувальників. Україна завжди пам’ятатиме та шануватиме відданість, мужність та патріотизм Героїв Небесної Сотні.

У бібліотеці оформлена інформаційна виставка «Небесна Сотня: ціна свободи». На виставці представлені добірка книг та газетних публікацій, буклетів які відображають найважливіші історичні моменти 20 лютого 2014 року. Користувачі мають змогу ознайомитись з інформаційними матеріалами та вшанувати пам'ять про героїв тих подій.