четвер, 21 листопада 2024 р.

  «Майдан. Простір гідності ,свободи і єднання»




21 листопада Україна відзначає День Гідності і Свободи. Цей день – символ боротьби і перемоги, символ єднання заради найвищих ідеалів цивілізованого світу. Всупереч жорстокому тиску антидемократичного режиму українці
об ’єдналися і відстояли своє право на вибір достойного життя та майбутнього.
Революція Гідності повернула людям віру у цінності свободи, гідності, та самопожертви, а також кинула виклик диктаторству, подвійним стандартам, корупції. Значення тих подій неможливо переоцінити, адже протягом листопада 2013 –лютого 2014 років відбулося найважливіше для української нації – пробудження свідомості суспільства.
На сторінках багатьох сучасних книг закарбовано надзвичайно важливий період України і це допомагає всім нам згадати, побачити наскільки той час був епохальним кроком до зміни свідомості української нації.
Революція Гідності сколихнула країну хвилею нечуваного патріотизму і показала важливість національної ідеї. Нині триває за неї боротьба. Наше суспільство здобуло право на зміни. Україна платить високу ціну за свій європейський вибір на Майдані і продовжує платити у війні з рф..
Цій знаковій події присвячена книжково – ілюстративна виставка «Майдан. Простір гідності ,свободи і єднання», влаштована в читальному залі Коропецької бібліотеки та організовано для користувачів перегляд документального фільму про Євромайдан. Революцію гідності.











    











                                                                                                                       

четвер, 24 жовтня 2024 р.

  «У ріднім слові цілий світ».

                                                   (до Дня української писемності та мови) 



27 жовтня в Україні відзначають День української писемності та мови. За православним календарем – це також день вшанування пам’яті преподобного Нестора-літописця (1056–1114) – письменника-агіографа, основоположника давньоруської історіографії, першого історика Київської Русі, мислителя, вченого, ченця Києво-Печерського монастиря.
Головна історична заслуга Нестора полягає в тому, що він зумів виробити власний погляд на історію своєї країни, створити оригінальну світоглядну концепцію. Свою долю він не відділяв від долі батьківщини, завдяки чому головна праця його життя «Повість временних літ» сприймається не лише як величне епічне полотно, а й як ліричний твір, що найкращим чином характеризує його світлого й благородного творця.
Дослідники вважають, що саме з преподобного Нестора-літописця і починається писемна українська мова.
Про життя цієї людини майже нічого невідомо. Народився близько 1056 р., а перше згадування про нього датується 1661 р. Легенда розповідає, що, будучи 17-річним юнаком, він прийшов в обитель святого старця Феодосія Печерського (бл. 1074 р.), де прийняв чернечий сан. Покора, суворий піст, безперервні молитви і тяжка праця – лише такі чесноти відрізняли молодого чернеця. І таким він залишався протягом 40 років перебування у монастирі. «Корисне для себе ми знайдемо тоді, коли будемо шукати користі ближньому», «Господь нічого так не любить, як душу покірну, смиренну і вдячну» – у цих висловлюваннях відбивається сенс життя Нестора.
Для свого часу це була дуже освічена людина, яка не тільки вміла читати й писати, але й добре володіла грецькою, зналася на історії. Головною пристрастю Нестора були книги. Їх він називав «річками, що напоять всесвіт, від яких виходить мудрість». Зважаючи на таке захоплення молодого монаха, йому дали послух літописця.
До дня української писемності та мови у бібліотеці для користувачів пропонується розгорнута книжкова виставка під назвою «У ріднім слові цілий світ».
Мова – це пам’ять народу, адже майбутнє виростає з минулого. Мова – це засіб вияву бурхливого змісту нашого життя, засіб спілкування між людьми. Усвідомлення цього допоможе нам краще піклуватись про нашу мову, оберігати та збагачувати її.


пʼятниця, 27 вересня 2024 р.




28 вересня виповнюється 95років від дня народження Дмитра Васильовича Павличка – українського поета, перекладача, літературного критика, громадсько-політичного діяча)

Великий патріот країни, Герой України. На його віршах виростало нове покоління української нації.
Народився 28 вересня 1929 року. У 1945-46 роках був ув’язнений за справою щодо звинувачення в належності до УПА. Пізніше він був одним із організаторів Народного руху України, Демократичної партії України, перший голова Товариства української мови імені Т. Г. Шевченка. Один з авторів Декларації про державний суверенітет України.
Дмитро Павличко— один з найвизначніших українських перекладачів. Перекладаx з англійської, іспанської, італійської, французької, португальської, та багатьох слов’янських мов.

Павличко Д. — автор сценаріїв до фільмів «Сон» (1964, у співавторстві з В. Денисенком), «Захар Беркут» (1971), а також автор текстів пісень у фільмі «Роман і Франческа» (1960). Чимало творів поета покладено на музику, з них найбільшу популярність здобула пісня «Два кольори» (композитор — Олександр Білаш)
У Коропецькій публічній бібліотеці для користувачів влаштовано книжкову виставку поезій Дмитра Васильовича Павличка.





середа, 18 вересня 2024 р.

 160-  річниця від дня народження українського письменника, драматурга, громадського діяча.

.




 160 річниця від дня народження українського письменника М.М. Коцюбинського.

           Михайло Коцюбинський – біографія та цікаві факти

Серед багатьох відомих імен Вінниччини одне засяяло найяскравішою зіркою. І це Михайло Коцюбинський. Поет народився 17 вересня 1864р. у Вінниці в сім’ї дрібного урядовця. Батько, Михайло Матвійович, працював дрібним службовцем, часто пив і певно через те, що завжди змінював роботу. Також відомо, що батько був людиною доброчесною й працьовитою, але водночас трохи запальною і некультурною, мав від природи неврівноважену вдачу, не міг терпіти утисків начальства і несправедливості. І саме складні стосунки з керівниками були причиною частої зміни роботи. Мати, Гликерія Максимівна Абаза, була молдавською дворянкою і носила відоме молдавське дворянське прізвище Абаза. Вона дуже любила сина, вкладала в нього всю душу, була справжньою мамою. Саме завдяки її старанням майбутній письменник мав можливість долучитися до зразків високого мистецтва ще юних літ.
Освіта й перші твори письменника
Початкову освіту Михайло здобув вдома. З 1875 р. навчався у Барській початковій школі, а наступних п’ять років — у Шаргородському духовному училищі. Саме в училищі сталася подія, про яку письменник згадує з посмішкою. У 12 він закохався в 16-ти річну дівчину, а щоб привернути її увагу, вирішив стати «великою людиною» і накинувся на книжки. Твори Тараса Шевченка та Марка Вовчка справили на нього таке сильне враження, що він і сам захотів стати письменником.
У 1881 році родина Коцюбинських повернулася у Вінницю. Через важке матеріальне становище сім’ї Михайлу Коцюбинському не вдалося продовжувати навчання. Після масових арештів у 1882 році поліція виявила зв’язки з подільськими народовольцями і занесла його ім’я в число «неблагонадійних» та встановила за ним постійний нагляд.
У 1883 році жандарми вчинили обшук у його домі, конфіскувавши рукописні списки заборонених творів Т. Шевченка. Перше його оповідання — «Андрій Соловейко, або Вченіє світ, а невченіє тьма»(1884). Це був час, коли родина Коцюбинських опинилася в скрутному становищі: батько втратив посаду і  помер у 1886 році, осліпла мати, і турботи про утримання великої сім’ї лягли на плечі Михайла, старшого у сім’ї.
У 1890 р. у львівському часопису «Дзвінок» друкується його вірш «Наша хатка». А невдовзі побачили світ оповідання «Харитя», «Ялинка», що виразно свідчили про непересічний талант молодого письменника.
З 1899 р. у Львові починає виходити зібрання його творів, завершене сьомим томом у 1913 році. У 1905 році Михайло Коцюбинський подорожує країнами Центральної та Західної Європи, відвідує Австрію, Німеччину, Італію, Швейцарію. Після повернення починає багато писати.
Останні роки життя Михайла Коцюбинського
Останні роки життя великого письменника пройшли з різким погіршенням здоров’я, загостренням хвороби серця. З 1909 р. по 1912 р. Коцюбинський тричі відвідує Італію, куди виїжджає на лікування. Саме там знайомиться з Максимом Горьким, на віллі якого, на острові Капрі, він жив. Улітку 1910 року, повертаючись з-за кордону, Михайло Коцюбинський заїхав у карпатське село Криворівню. Враження, які охопили від знайомства з побутом, людьми, мовою, традиціями цієї землі, заворожили його. Згодом він ще двічі приїздить у цей край, а свої враження він змальовує чудовим твором «Тіні забутих предків» (1911).
Також письменник володів десятьма мовами, зокрема грецькою, кримськотатарською та циганською.
Помер 12(25) квітня 1913 року. Поховали письменника на Болдиній горі у Чернігові, улюбленому місці його щоденних прогулянок.
На березі Південного Бугу в районі Сабарова є відомий «камінь Коцюбинського» з цитатами письменника. Вважається що саме на цьому камені Михайло Коцюбинський писав свої твори.
Цікаві факти та важливі дати
Коцюбинський був одним з ініціаторів створення товариства “Просвіта”.
У 1886–1889 він дає приватні уроки і продовжує навчатися самостійно, а 1891-го, склавши іспит екстерном при Вінницькому реальному училищі на народного учителя, працює репетитором.
Почав друкуватися в 1890 р. — львівський дитячий журнал «Дзвінок» опублікував його вірш «Наша хатка».
У 1891 році склав іспит на право працювати народним учителем.
1892–1896 — працював у складі Одеської філоксерної комісії, яка боролася зі шкідником винограду. Потім працював у Криму.
 У 1892 році М. Коцюбинський увійшов до таємної спілки Братство тарасівців.
 В українській літературі М. Коцюбинський започаткував імпресіонізм.
Літературні читання молодих талантів, що збиралися на квартирі Коцюбинського в Чернігові, мали назву літературні суботи.
До 1902 року Михайло Коцюбиньский писав у стилі – реалізм.
М. Коцюбинський в українській прозі початку XXст. в Україні вважається одним із творців психологічної новели.
Панас Мирний писав про М. Коцюбинського
“Поліг великий майстер рідного слова, що в огненному горні свого творчого духу переливав його в самоцвітні кришталі і, як великий будівничий, виводив їх, свої мистецькі твори, повні великого художнього смаку, глибокої задуми і безмірно широкої любові до людей”


 

четвер, 29 серпня 2024 р.

 

                             День пам`яті захисників України



Сьогодні 29 серпня це особливий день у році, коли ми згадуємо, віддаємо шану, розповідаємо про тих, хто віддав життя, щоб відстояти Україну, її державність, незалежність і соборність, нагода для всіх у суспільстві разом зосередитися на пам’яті, шані і вдячності. Цей День пам’яті держава започаткувала в 2019 році. Саме 29 серпня, бо з цією датою пов’язаний один із найтрагічніших епізодів російсько-української війни до повномасштабного вторгнення – вихід українських воїнів з оточення під Іловайськом у 2014 році. Тоді російське керівництво – традиційно для себе – порушило домовленості: українських військових розстріляли, коли вони колонами проходили тим, що мало бути «зеленим коридором». Їхній шлях пролягав через соняшникові поля. Тому традиційним символом пам’ятного дня 29 серпня став соняшник. Сьогодні й завжди шануємо подвиг кожного та кожної, хто віддав свої життя в імʼя України й українського народу", а також вшановуємо пам`ять нашим воїнам-героям Коропецької територіальної громади які поклали своє життя на вівтар свободи за Незалежність нашої країни: це Голубовський Дмитро Степанович, Чемний Ярослав Петрович, Калиняк Ярослав Дмитрович, Підгірний Іван Іванович, Штипула Валерій Степанович, Медвєдєв Вадим Володимирович, Коропецький Ігор Іванович, Андрієвський Ігор Михайлович, Кіндрат Володимир Михайлович, Куриляк Андрій Михайлович, Данцевич Андрій, Тишко Святослав Михайлович.

Вічна та світла па`мять нашим героям. Герої не вмирають!

пʼятниця, 23 серпня 2024 р.

 

"Незламна і єдина будь навіки, Україно!"








23 серпня відзначаємо День Державного Прапора – це свято всіх поколінь українців, незмінний символ патріотизму. Це данина поваги символу держави, що пройшов довгий - часом героїчний, часом трагічний шлях. Під рідним прапором український народ утвердив віковічну мрію про державність, соборність і самостійність. Благородні синій і жовтий кольори неба і пшениці символізують велику працю наших людей від сходу до заходу України, й з півночі до півдня. Державний Прапор уособлює усі прагнення та надії українського народу на краще майбутнє. Тож нехай синьо-жовтий стяг і надалі вселяє в серце кожного українця гордість, та спонукає на нові подвиги заради своєї Батьківщини наших захисників та захисниць.

З нагоди свята Дня Державного Прапора та Дня Незалежності України в бібліотеці оформлено тематичну виставку літератури «Незламна і єдина будь навіки, Україно!» тут представлена література про шлях нашої держави до самостійності, від давнини до сьогодення, про видатних особистостей, які зробили свій внесок у цей процес. Читачі бібліотеки мають змогу ознайомитися з літературою присвяченою історичним фактам створення незалежної України, з національною символікою нашої Держави.
.День Незалежності України – це одне з найважливіших свят для українців. Це свято особливе, як унікальні ті події, що відбувалися у 1991 році. У цьому році нашій прекрасній, волелюбній, незалежній державі виповнюється 33 роки. Зараз у кожного з нас одна спільна мрія - мир на нашій рідній землі та здобути перемогу. Слава Україні Героям слава!

пʼятниця, 9 серпня 2024 р.

 День любителів книг.



Щороку 9 серпня відзначають День  любителів книг. Походження цього свята оповите таємницею, але єдине, що відомо - створене воно було у Сполучених Штатах Америки. Дуже швидко День любителів книг здобув популярність і в інших країнах світу, ставши Всесвітнім. Його відзначають письменники, видавці, бібліотекарі, працівники друкарень, книжкових магазинів. Безумовно, головними шанувальниками даного святкового заходу є читачі, ті люди, для яких власне книга і створюється.

   Без перебільшення можна сказати, що книги допомагають нам краще розуміти один одного, відчувати себе менш самотніми і висловлювати свої складні емоції словами. Книги настільки сильні, що можуть переносити нас у часі і просторі - в минуле, сучасне, майбутнє. Вони здатні навіть перемістити нас в далекі світи, наприклад, в інші галактики. Причому для таких дивовижних подорожей, нам навіть не потрібно вставати з власного дивана.

 Читаємо, перемагаємо!.

вівторок, 30 липня 2024 р.

 «БІЛЬ, ЯКИЙ НЕ ЗГАСНЕ»





2 роки тому у ніч на 29 липня, РФ вчинила в Оленівці, Донецька область, один із найбільш цинічних воєнних злочинів проти українських військовополонених.

Внаслідок вибуху на території виправної колонії, де їх утримували, було вбито щонайменше 50 українських захисників з «Азовсталі», які перебували в полоні. Близько 150 отримали поранення різного ступення тяжкості.
Вчинивши цей теракт, Росія порушила міжнародне гуманітарне право. Перешкоджаючи доступу міжнародних організацій до огляду місця злочину, Росія намагалася приховати його сліди. Проте не може існувати сценарію, за якого російські злочинці уникнуть відповідальності за скоєне. Агресор не залишиться безкарним.
Вічна пам`ять загиблим захисникам!

пʼятниця, 12 липня 2024 р.

 


"Моє село в минулому і сьогоденні"




Цього року ми святкуємо 603- тю річницю від дня заснування селища Коропець. Перша писемна згадка — 1421 p., коли польський король Владислав II Яґайло заклав у ньому парафіяльний костел, поселення належало королю. 1427 року місто мало маґдебурзьке право. 1453-го року Коропець був у посіданні Міхала «Мужила» Бучацького або його найстаршого сина — снятинського старости Міхала того року місто отримало підтвердження своїх прав. В «Актах гродських і земських» воно фігурує, зокрема, як лат. super opidum у 1464 році.
У середині XV ст. Коропець — повітовий центр Галицької землі Руського воєводства (повіт існував недовго, до складу входило 11 місцевостей, які потім були включені до складу Галицького та Коломийського повітів). Від 1461 p.— власність Кердеїв; пізніше — в управлінні — Яна Коли 1589 — дідича Монастириська, львівського каштеляна Яна Сененського, який сприяв тут зміцненню замку. 1600 року перша дружина тоді жмудського старости Яна Кароля Ходкевича Зоф'я Мелецька згадана як власниця Коропця.
Після руйнувань містечка турками та татарами в кінці XV та на початку XVI століть, король Александр 17 вересня 1505 р. своєю грамотою відновив магдебурзьке право, запровадив щосуботи торги та щорічні ярмарки на свято Лаврентія, 10 серпня
1607 року Коропець сильно зруйнували (зрівняли із землею) кримські татари, з часом місто втратило свої права, стало селом. На початку XVII ст. місто належало брацлавському воєводі Стефанові Потоцькому. 1664 року в Коропці проживали 119 господарів, 7 ремісників, багато будинків були порожніми. 1672 року Коропець спалили турецько-татарські орди. В наступні десятиліття власниками продовжували бути Потоцькі — нащадки С. Потоцького (зокрема, його онук — белзький воєвода Стефан Александер).
1766 року король Станіслав Авґуст надав Феліціянові Яблоновському (титулувався старостою коропецьким) королівщину Коропець та села Космирин, Новосілку Коропецьку, Стінку.
Містечко відоме своїм пам'ятками — дендропарком, дерев'яними церквою Успіння Пресвятої Богородиці та дзвіницею, палацом графів Бадені та церквою і костелом святого Миколая, також фестивалем «Коропфест».
Подорожуючи на сплаву Дністровським каньйоном туристи зупиняються та милуються краєвидамиКоропця.


вівторок, 2 липня 2024 р.

 "Держава і Конституція"











День Конституції України відзначається щороку 28 червня. Це державне свято було встановлене на честь ухвалення Конституції України, основного закону держави, який був прийнятий Верховною радою 28 червня 1996 року.

Прийняття Конституції стало важливою віхою в історії незалежної України, закріпивши її як суверенну та демократичну державу. Основний закон визначає принципи державного устрою, закріплює права і свободи громадян, а також встановлює порядок діяльності органів державної влади.
Конституція України є гарантом стабільності та правопорядку в державі, забезпечуючи баланс між різними гілками влади і захищаючи права кожного громадянина. Відзначення Дня Конституції України нагадує про важливість верховенства права та необхідність постійного вдосконалення законодавчої бази в контексті європейської інтеграції та демократичного розвитку країни.
Нехай цей день стане символом єдності та сили нашого народу. Бажаю всім громадянам мирного неба, процвітання та успіхів у всіх починаннях. Щиро вітаю з Днем Конституції України! Бажаю кожному українцю відчувати гордість за свою країну, жити в мирі та злагоді, досягати нових вершин і здійснювати мрії.

вівторок, 4 червня 2024 р.

 

1 червня міжнародний день захисту дітей






                                             




Щорічно, 1 червня, в Україні відзначається радісне і веселе дитяче свято – Міжнародний день захисту дітей.
Дитинство - це чудова пора сподівання на прекрасне життя та здійснення мрій. Міжнародний день захисту дітей - це не просто веселе свято для наших діточок, а й нагадування дорослим про необхідність захищати права дитини, щоб діти росли здоровими та щасливими, вчилися і займалися улюбленими справами. А ще діти повинні мати відчуття повної безпеки, любові та підтримки. Бути частиною повноцінної сім’ї, бавитися та пустувати, не остерігаючись тривог.
З метою підвищення інтересу до книги, виховання мистецтва читання, формування духовного світу дітей у бібліотеці
оформлено книжкову виставку «Читай сучасне – твори майбутнє».
Сьогодні, як ніколи, перед Україною постають нові виклики у сфері захисту прав дітей у зв‘язку з ескалацією насильства, бойових дій на території областей нашої держави. Кожна дитина має повне право бути захищеною, розвиватися і навчатися для кращого майбутнього. І це не лише веселе свято для самих дітей, а й нагадування суспільству про необхідність захищати права малечі, прагнути, щоб усі діти росли щасливими.
Бажаємо миру і злагоди кожній дитині, кожній родині, усій Україні! Тож будьмо сильними, щоб захистити майбутнє, що живе у наших дітях. Нехай вони ростуть під щоденним Божим захистом. Любіть їх, захищайте тому, що вони - ДІТИ. Даруйте їм свою турботу, увагу та час вже сьогодні.

четвер, 16 травня 2024 р.

"Вишиванка- символ української душі"



 

День вишиванки в Україні у 2024 році припадає на 16 травня. Всесвітній День вишиванки відзначається щороку у третій четвер травня. Головний атрибут цього свята — вишивана сорочка вважається унікальним витвором українського народу, символом ідентифікації українців. Історія вишивки на теренах України має не одну тисячу років. Особливого значення вона набула в останні кілька століть. Переважно вишивали дівчата. До весілля готували спеціальну скриню, у якій роками збирали посаг. Найбідніша дівчина мала 30−40 сорочок, середнього достатку — 50−70 сорочок, а багата — 100 і більше.

За народним повір'ям, сорочку для немовляти мала вишити мати або бабуся. Під час тонкої роботи майстрині співали пісень і молилися. Вірили, що так сорочка стає сильним оберегом. Сорочки для жінок пряли тільки з конопель або льону. Вважалося, що ці рослини захищають майбутню матір і її ще не народжене дитя.

У вишивці сакральне значення має все — від ниток, походження тканини до орнаменту, кількості стібків і кольору. Найдавнішою є вишивка білим по білому. Але рукоділлю передувала довга процедура. Нитки вибілювали три роки. Вишиванка вважається оберегом від усього лихого, що може статися в людському житті. Вона є символом краси та міцного здоров'я, а також щасливої долі. В Україні ця річ символізує родинну пам'ять, вірність та любов у сім'ї. Експерти вважають, що український народ намагається закодувати щастя, долю, життя та волю в орнаменті вишиванок.


вівторок, 14 травня 2024 р.

"Літературний світ Панаса Мирного"


Сьогодні виповнюється 175-та річниця від дня його народження.
Панас Мирний (Рудченко) – талановитий український письменник-полтавець. Він писав у ті часи, коли народ жив у горі й нужді.
.Письменник з молоду прагнув допомогти народу: «Моє невеличке серце ще змалечку пестило любов до тебе, мій обездолений краю».
Він добре знав народ, у всіх тонкощах засвоїв його мову, уболівав за долю України, прагнув піднести до найвищих висот Українське Слово. Власною творчістю письменник зумів розкрити неповторність, красу, мелодійність української мови. Він був дуже вимогливим до себе, до власної творчості.
Зараз багато творів П. Мирного вивчають у школах роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні? ...
новела «Лови», оповідання «Лихий попутав», автобіографічне оповідання «Ганнуся», цикл оповідань «Як ведеться, так і живеться», «Пасічник», «Яків Бородай», «Замчище», «Визвол», «Морозенко» повісті «П'яниця», «Лихі люди», «Лихо давнє й сьогочасне», «Голодна воля», «За водою» та багато інш.
З творами П. Мирного можна ознайомитися у нашій бібліотеці.

 " Мати- символ добра на землі!"











 Щорічно у другу неділю травня в Україні відзначають чудове свято – День матері.

День матері – це одне з найбільш зворушливих свят, тому що кожен з нас з дитинства і до своїх останніх днів несе в своїй душі єдиний і неповторний образ – образ своєї мами, яка все зрозуміє, простить, завжди розрадить і буде самовіддано любити незважаючи ні на що.
Це свято має багатовікову історію, адже жінку-матір вшановують здавна. Щастя й краса материнства в усі століття оспівувалися кращими художниками і поетами. І невипадково – від того, наскільки шанована в державі жінка, яка виховує дітей, можна визначити ступінь культури й благополуччя суспільства. Щасливі діти ростуть в дружній родині й під опікою щасливої матері.
Свято матері зародилося давно. У 1903 році молода американка з Філадельфії Анна Джарвіс, яка поховала свою матір, звернулася до законодавців з пропозицією присвятити один день кожного року вшануванню Матерів. Вона запропонувала це вшанування символізувати кольорами квітів. У кого матір була жива – у цей день мав приколоти до одягу рожеву квітку, а в кого мати померла – білу. З 1990 року Свято матері повернулося в Україну і святкується у другу неділю травня.
Наймилішої для нас людини, людини з прекрасним і гордим іменем — Мати! Її очі супроводжують дітей у далеких життєвих мандрах. Материнська ласка гріє нас крізь усе життя. Любов до матері — це святе почуття. Немає вищої любові за материнську. Там, де ступає матуся, здається, стає тепліше, піднімаються трави, розцвітають квіти, радісно щебечуть пташки. По-особливому дерева там ростуть, опустивши свої віти до матінки-землі, віддаючи данину шани і поваги. А інші здіймають віти до сонця, ніби прославляючи ім’я Матері!
У бібліотеці влаштована виставка літератури" Мати- символ добра на землі!"

середа, 8 травня 2024 р.

 8 травня День пам'яті та примирення




8 травня в Україні відзначають День пам’яті та примирення, присвячений пам’яті жертв Другої світової війни.
Друга світова війна стала найбільш кривавою і жорстокою в історії людства. Цей день присвячений пам’яті тих понад 80 мільйонів людей, чиє життя було обірване насильством світового масштабу, людям усіх рас і націй. Тим, хто загинув на фронтах, в окопах, і тим, хто загинув під час бомбардувань, побував у полоні, концтаборах, чи просто зник безвісти у вихорі воєнного лихоліття.
В Україні День пам’яті та примирення встановлений згідно з Законом України “Про увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939–1945 років”. Таким чином, Україна розпочала нову традицію відзначення 8 та 9 травня в європейському дусі пам’яті та примирення.
Офіційне гасло пам’ятних заходів – “1939-1945. Пам’ятаємо. Перемагаємо”. Символом Дня пам’яті та примирення з 2014 року є квітка маку. ЇЇ графічне зображення є своєрідною алюзією: з одного боку воно уособлює квітку маку, з іншого – кривавий слід від кулі.
Сумна і важлива дата, яка має нагадати всім нам про необхідність збереження миру на планеті та недопустимість війни.

 Великодня радість землю обіймає!




  

Великдень належить до перехідних церковних свят, тому кожного року його дата змінюється. Цього року свято Воскресіння Христового за григоріанським календарем припадає на 31 березня, а за новоюліанським та юліанським – на 5 травня.
Перед Великоднем віряни щорічно дотримуються тривалого й доволі суворого посту. Це допомагає духовно та тілесно очиститися, щоб відсвяткувати велике свято без гріха. Цей піст називається Великим і триває 50 днів.
Тому 2024 року він розпочався 18 березня і закінчиться 4 травня, напередодні самого Великодня. Останній тиждень посту, який вважається найсуворішим, називають Страсною седмицею.
Насамперед у це велике світле свято віряни йдуть до церкви на всеношну службу, де освячують паски, фарбовані яйця (крашанки, писанки), м'ясо та інші частування, які потім стоятимуть на святковому столі.
На Великдень заведено вітати одне одного фразою "Христос Воскрес!", на яку відповідають "Воістину Воскрес!".
Вся родина збирається за святковим столом і обов'язково "міряється силою" шляхом розбивання крашанок. Той, чия крашанка розіб'є всі інші, вважається найсильнішим. Крім варених яєць, на святковому столі обов'язково стоїть холодець, домашні ковбаси, гусак, сало, пироги з різними начинками, а також паска — солодка випічка з родзинками.

Христос Воскрес! Нехай яскраве світло цього великого свята осяє сьогодні весь світ, подарує надію, радість і щастя та мир людям. І нехай сьогодні та завжди душа іскриться вірою, помисли – добром, а серце – любов’ю, миру та перемоги нам!

субота, 27 квітня 2024 р.

  «Чорнобиль- незабутній біль і тривога





26 квітня 2024 року виповнюється 38 років з моменту аварії на Чорнобильській АЕС, яка вважається найбільшою за всю історію ядерної енергетики. Відлуння цієї трагедії ми чуємо і донині.
За роком спливає рік але для України Чорнобиль залишається незагоєною раною. Час не загоїв чорнобильських ран, не стер у пам’яті важкі й героїчні події, імена мужніх добровольців — пожежників, експлуатаційного персоналу ЧАЕС, військовослужбовців, будівельників, учених, медиків, які тієї квітучої весни відправились на зустріч невідомій небезпеці, виявивши жертовність, високий патріотизм, зупиняючи ядерну катастрофу. Їхній подвиг назавжди записаний до літопису людської мужності та навічно залишиться у пам’яті українського народу. Ми повинні вшановувати і пам'ятати про цю страшну трагедію 1986 рік завжди залишиться у пам'яті українців. У приміщенні Коропецької бібліотеки оформлена викладена літературна викладка під назвою «Чорнобиль- незабутній біль і тривога», та перегляд відеофільму «Чорнобиль- скорбота пам’яті людської»