«У ріднім слові цілий світ».

                                                   (до Дня української писемності та мови) 

27 жовтня в Україні відзначають День української писемності та мови. За православним календарем – це також день вшанування пам’яті преподобного Нестора-літописця (1056–1114) – письменника-агіографа, основоположника давньоруської історіографії, першого історика Київської Русі, мислителя, вченого, ченця Києво-Печерського монастиря.

Головна історична заслуга Нестора полягає в тому, що він зумів виробити власний погляд на історію своєї країни, створити оригінальну світоглядну концепцію. Свою долю він не відділяв від долі батьківщини, завдяки чому головна праця його життя «Повість временних літ» сприймається не лише як величне епічне полотно, а й як ліричний твір, що найкращим чином характеризує його світлого й благородного творця.

Дослідники вважають, що саме з преподобного Нестора-літописця і починається писемна українська мова.

Про життя цієї людини майже нічого невідомо. Народився близько 1056 р., а перше згадування про нього датується 1661 р. Легенда розповідає, що, будучи 17-річним юнаком, він прийшов в обитель святого старця Феодосія Печерського (бл. 1074 р.), де прийняв чернечий сан. Покора, суворий піст, безперервні молитви і тяжка праця – лише такі чесноти відрізняли молодого чернеця. І таким він залишався протягом 40 років перебування у монастирі. «Корисне для себе ми знайдемо тоді, коли будемо шукати користі ближньому», «Господь нічого так не любить, як душу покірну, смиренну і вдячну» – у цих висловлюваннях відбивається сенс життя Нестора.

Для свого часу це була дуже освічена людина, яка не тільки вміла читати й писати, але й добре володіла грецькою, зналася на історії. Головною пристрастю Нестора були книги. Їх він називав «річками, що напоять всесвіт, від яких виходить мудрість». Зважаючи на таке захоплення молодого монаха, йому дали послух літописця.

До дня української писемності та мови у бібліотеці для користувачів пропонується розгорнута книжкова виставка під назвою «У ріднім слові цілий світ».

Мова – це пам’ять народу, адже майбутнє виростає з минулого. Мова – це засіб вияву бурхливого змісту нашого життя, засіб спілкування між людьми. Усвідомлення цього допоможе нам краще піклуватись про нашу мову, оберігати та збагачувати її.