«Доля народу в тіні трагедії»,

Пам’ять – це нескінченна книга, в якій записано все: і життя людини, і життя країни. Багато сторінок написано кривавим і чорним. Найтрагічнішою сторінкою історії нашого народу є голодомор 1932-1933 років. Голод… Це страшне слово повертає нас у далекі 1932 – 1933 роки. І в останні дні листопада весь український народ у смутку і скорботі доземно схиляє голови, вшановуючи пам'ять мільйонів його жертв, засуджуючи творців цієї чорної сторінки в історії України. У бібліотеці організований літературний фактаж «Доля народу в тіні трагедії», його метою є висвітлення теми Голодомору 1932-1933 рр. в Україні, усвідомлення його трагізму у долі рідного народу, формування громадянської відповідальності за майбутнє України, сприяння зростанню патріотичних почуттів на засадах особистого розуміння історії.

Запалімо свічку пам`яті - у своїх домівках.

 «День Гідності та Свободи – щодня, без вихідних»

21 листопада ми вшановуємо пам’ять про Революцію Гідності і патріотизму та мужності громадян, які восени 2004-го й у листопаді 2013-го – лютому 2014 року стали на захист демократичних цінностей, прав та свобод людини і громадянина, національних інтересів нашої держави та її європейського вибору.. Гасло цьогорічної соціальної кампанії: «День Гідності та Свободи – щодня, без вихідних». Цим ми прагнемо акцентувати, що Гідність і Свобода – цінності, які потребують щоденного утвердження. Майдани є піковими моментами, коли боротьба за ці ключові цінності концентрується в часі та місцях масових протестів. Проте після перемог на Майданах маємо обов’язок відстоювати їх щоденно своєю працею та громадянською позицією.

Кожен день воїна «на нулі», коли ворог вкотре отримує відсіч, є Днем Гідності та Свободи. Кожен день, коли донатимо на ЗСУ, волонтеримо, підтримуємо тих, хто у скруті; коли сумлінно працюємо на розвиток України– є Днем Гідності та Свободи. І день нашої перемоги стане днем тріумфу Гідності й Свободи.

Це не про день в календарі, про який забуваєш, відірвавши календарний аркуш. Але день, коли згадуємо вже пройдений шлях боротьби за ці найвищі цінності, які не маємо права втратити.

 

День украї́нської писе́мності та мо́ви — свято розвитку державної мови, яке щороку відзначається в Україні 27 жовтня. З нагоди цього свята започаткований Міжнародний конкурс знавців української мови імені Петра Яцика — конкурс відбувається за підтримки Міністерства освіти та науки України та Ліги українських меценатів. В День української писемності та мови, на Українському радіо традиційно відбувається радіодиктант національної єдності. Цю акцію започатковано з 2000 року. Відтоді щороку всі охочі можуть узяти участь у написанні радіодиктанту та не стільки з'ясувати, чи добре знають українську мову, як продемонструвати єдність з усіма, хто любить і шанує українське слово. Також існувала традиція 27 жовтня, коли батьки відводили дітей до школи, а потім йшли до церкви: поставити свічку перед образом Нестора-літописця і помолитися, щоб він допоміг дитині у навчанні, адже Нестор Літописець (1056–1114) – монах Києво-Печерської лаври, автор найдавнішого літопису України, укладеного на початку 12-го століття – «Повісті врем'яних літ». Цей твір є головним джерелом вивчення стародавньої історії України. У бібліотеці влаштована книжкова виставка літератури "У ріднім слові цілий світ".

 Память. Спогади. Роки життя.

• 
  

19 жовтня виповнюється 99-та річниця від дня народження відомого вченого, українського, канадського та швейцарського економіста, громадського діяча, мецената, колишній член Римського клубу, іноземний член НАН України, президент Фонду Богдана Гаврилишина, співзасновник фонду «Відродження» громадянина Канади. уродженця Коропця Богдана Дмитровича Гаврилишина.

Богдан Гаврилишин народився 19 жовтня 1926 року у містечку Коропець (сьогодні, Чортківський район, Тернопільська область, тоді Бучацький повіт, ЗУНР, окупована Польщею, за їх адмінподілом Тернопільське воєводство). Його батько був сусідом Марка Каганця). У 1930 році батько купив близько 10 га землі між м. Бучач і с. Жизномир, де збудував дім, який зберігся донині.

Три роки навчався у початковій школі в с. Жизномирі. Потім — у Бучацькій польськомовній гімназії (у 1936/37 навчальному році закінчив VII клас у 1937/38 навчальному році закінчив VIII клас), яку після приходу більшовиків перетворили на середню школу. З вересня 1941 року навчався у Чортківській гімназії, а в навчальному році 1943/44 — у Дрогобицькій гімназії. Під час ІІ Світової війни у 1944 року його забирають до Німеччини. Після 1945 року перебуває у таборі для переміщених осіб, 1947 року виїжджає до Канади: працював лісорубом, організовував вечірні класи для українців, діяв у профспілках.

1952 року здобув ступінь бакалавра, 1954 році магістра спеціальності «Інженер-механік» в Університеті м. Торонто. У 1954—1960 роках обіймав посади з дослідництва, інженерної справи, менеджменту в Канаді. З 1960 року — мешкає у Швейцарії. 1976 року здобув ступінь Ph. D. з економіки у Женевському Університеті.

З 1988 року працював на громадських засадах в Україні. Від здобуття Україною незалежності був радником кількох Президентів України, прем’єр-міністрів, голів Верховної Ради.

Майже тридцять років Б. Д. Гаврилишин присвятив Міжнародному інституті менеджменту МІМ-Женева. Обіймав посади директора з навчання (1960—1968 роки), директора Інституту (1968—1986 роки), почесного науковця (1986—1989 роки). У Женеві він викладав такі дисципліни, як економічний розвиток, керівництво міжнародними операціями, світове бізнесове середовище, управління державами тощо.

1990 року заснував Міжнародний інститут менеджменту в Києві. У 1996—1997 роках — директор Міжнародної академії довкілля в Женеві. Проводив семінари, головував на конференціях, читав лекції в університетах для груп фахівців та на міжнародних конференціях у більш, ніж 85 країнах.

Член Пласту — Національної скаутської організації України від 1940 р., належить до куреня Лісові Чорти від 1946 року. У 2006—2008 роках — голова Крайової пластової ради — законодавчого органу Пласту. Один з учасників ініціативної групи «Першого грудня».

У 2010 році заснував Благодійний фонд Богдана Гаврилишина, місією якого була підготовка критичної маси молодих українців, які на власному досвіді вивчили як функціонують найкращі країни Європи, та зможуть утворити критичну масу людей, яка трансформує Україну. З 2017 року основні програми фонду були підтримані Благодійним фондом родини Богдана Гаврилишина, створеного дружиною та дітьми пана Богдана.

24 жовтня 2016 року о 5-й ранку п. Богдан помер у родинному колі у своїй квартирі у Києві. Прах поховано на кладовищі у рідному селі Богдана Гаврилишина – Коропці.

Щорічно, 19 жовтня в парку Шевченка в Києві, відбувається Хризантемова акція, вшанування пам’яті Богдана Гаврилишина та висадження квітів біля каменя, встановленого на його честь. У 2021 році з нагоди 95-ї річниці від дня народження пана Богдана захід об’єднав багато друзів і партнерів фонду.

Особисті матеріали (важливі документи громадської діяльності, листування тощо) Богдана Гаврилишина знаходяться в Центральному державному архіві громадських об’єднань та у Коропецькому краєзнавчому музеї.

                                      «Борці за волю України»

1 жовтня в Україні святкують День захисників та захисниць України. Цей день приурочений до вшанування військових, які присвятили своє життя захисту країни та її суверенітету. Нагальна потреба у такому загальнодержавному святі особливо гостро постала після російської окупації Криму та початку воєнних дій на території Донецької та Луганської областей.

Свято День захисників та захисниць в Україні було затверджене указом президента України Петра Порошенка від 14 жовтня 2014 року та мало назву «День захисника України». Одночасно 2014 року було скасовано указ 1999 року, згідно з яким 23 лютого відзначався День захисника Вітчизни.

Починаючи з 2015 року, День захисника України оголошений державним святом і офіційним вихідним. Пізніше президент України Володимир Зеленський підписав Закон про перейменування свята на «День захисників і захисниць України».

Свято приурочено до Дня українського козацтва і Дня Покрови Пресвятої Богородиці, тому святкувалося 14 жовтня. Покрова є покровителькою і захисницею українських козаків. З іконами Пресвятої та вірою в душі вони боролися за свою територію та незалежність – подібно до того, як українські захисники та захисниці, починаючи з 2014 року, борються з російським ворогом. Проте у 2023 році дата свята змінилася, оскільки Православна церква України (ПЦУ) та УГКЦ перейшли на новий календар. Тепер День захисників і захисниць України святкують 1 жовтня.

День захисників та захисниць України набув особливого значення під час повномасштабного російського воєнного вторгнення. Це свято стало символом визнання та вдячності військовим і громадянам України, які встали на захист своєї країни. У цю дату ми вшановуємо військових і кожного українця, хто нині потом, кров'ю і, на жаль, життям метр за метром відстоюють і звільняють рідну землю.

З нагоди День захисників та захисниць України в Коропецькій бібліотеці влаштована виставка «Борці за волю України».

Віримо у Збройні Сили України та сподіваємося на скору Перемогу! Слава

 усім нашим захисникам та захисницям!

 

19 вересня виповнюється 65років Оксані Стефанівні Забужко — українська письменниця, поетка, есеїстка, публіцистка та викладачка, народилася 19 вересня 1960 року в Луцьку.

За словами письменниці, правдиве родове прізвище оригінально було не «Забужко», а «Забузькі». Її батько був педагогом та перекладачем, у сталінські часи він був репресований і відбував заслання в Забайкальському краї. А її мама була вчителькою української літератури. У Луцьку жила до 8 років, поки її батька не виявило КГБ, що переслідувало його кілька років. Після цього родина була вимушена переїхати до Києва.

Перші вірші почала складати змалечку. А публікувала їх з 9 років. Першою поетичною збіркою О.Забужко була “Весняна акварель”, яка мала вийти ще у 1973 році. Але під час репресій 1972 року її батьки потрапили в «чорні списки», і «Весняну акварель», уже підготовлену до друку, було знято з виробництва. Тих своїх ранніх віршів Забужко ніколи потім не публікувала.

Вона закінчила філософський факультет Київського університету та аспірантуру, після чого викладала в Київській консерваторії та працювала в Інституті філософії НАН України. Забужко є лауреаткою багатьох премій та стипендій, зокрема Фулбрайта, і викладала українські студії в університетах США в Гарвардському та Піттсбурзькому.

У 1985 році вийшов перший збірник віршів Забужко «Травневий іній». Оксана Забужко — член Асоціації українських письменників.

 « Герої Коропецької  громади: життя, віддане Україні»

29 серпня українці  вшановують День пам'яті Героїв, які загинули за волю України. Молитвою та добрим словом, згадайте Героїв, які боролися і віддали життя за долю України і наше майбутнє. Господь відкрив перед ними двері раю, бо пішли вони на небо нескореними.

Цей День пам’яті держава започаткувала в 2019 році. Саме 29 серпня, бо з цією датою пов’язаний один із найтрагічніших епізодів російсько-української війни до повномасштабного вторгнення – вихід українських воїнів з оточення під Іловайськом у 2014 році. Тоді російське керівництво – традиційно для себе – порушило домовленості: українських військових розстріляли, коли вони колонами проходили тим, що мало бути «зеленим коридором». Їхній шлях пролягав через соняшникові поля. Тому традиційним символом пам’ятного дня 29 серпня став соняшник. 

 Це не єдиний день у році, коли ми згадуємо, віддаємо шану, розповідаємо про тих, хто віддав життя, щоб відстояти Україну, її державність, незалежність і соборність. Але це особливий день, нагода для всіх у суспільстві разом зосередитися на пам’яті, шані і вдячності.

З нагоди вшанування Дня пам’яті захисників України в Коропецькій бібліотеці влаштована виставка - пам’ять « Герої Коропецької  громади: життя, віддане Україні», година пам'яті «Вічна пам`ять захисникам»

 Згадаємо воїнів-земляків Коропецької  громади віддали життя за свою країну:  Голубовський Дмитро Степанович, Чемний Ярослав Петрович, Калиняк Ярослав Дмитрович, Підгірний Іван Іванович, Штипула Валерій Степанович, Медвєдєв Вадим Володимирович, Коропецький Ігор Іванович, Андрієвський Ігор Михайлович, Кіндрат Володимир Михайлович, Куриляк Андрій Михайлович, Данцевич Андрій, Тишко Святослав Михайлович, Куриляк Ярослав Михайлович.

Вічна слава і шана та земний уклін всім тим Героям, які полягли захищаючи Незалежність нашої України.

 "Україно моя калинова, незалежності правда свята"

23 серпня відзначаємо День Державного Прапора – це свято всіх поколінь українців, незмінний символ патріотизму. Це данина поваги символу держави, що пройшов довгий - часом героїчний, часом трагічний шлях. Під рідним прапором український народ утвердив віковічну мрію про державність, соборність і самостійність. Благородні синій і жовтий кольори неба і пшениці символізують велику працю наших людей від сходу до заходу України, й з півночі до півдня. Державний Прапор уособлює усі прагнення та надії українського народу на краще майбутнє. Тож нехай синьо-жовтий стяг і надалі вселяє в серце кожного українця гордість, та спонукає на нові подвиги заради своєї Батьківщини наших захисників та захисниць.

У цьому році нашій прекрасній, волелюбній, незалежній державі виповнюється 34 роки. День Незалежності України – це одне з найважливіших свят українців – це свято, яке гуртує та зміцнює націю, виражає дух народу, символізує його славне минуле, сьогодення та майбутнє. Зараз, в умовах війни, ми як ніколи усвідомлюємо значення цього свята.

У бібліотеці влаштована книжкова виставка літератури «Україно моя калинова, незалежності правда свята», читачі мають змогу ознайомитися з літературою присвяченою історичним фактам створення незалежної України, з національною символікою нашої Держави.

 Літні читання у бібліотеці

У Коропецькій бібліотеці відбулися літні читання. З метою заохочення дітей до читання під час літніх канікул, організовувались різноманітні заходи, такі як конкурси, вікторини, читання в голос та інші активності, пов'язані з книгами. Мета таких читань - підтримувати інтерес до читання, розширювати кругозір дітей та наповнювати їх літні канікули корисними та цікавими заняттями.

В кінці заходу для дітей був організований солодкий стіл.

                                                    

       

Вшановують пам’ять дітей, які загинули внаслідок збройної агресії росії проти України.

В Україні 4 червня вшановують пам’ять дітей, які загинули внаслідок збройної агресії росії проти України. Пам’ятний день було встановлено постановою Верховної Ради України 2021 року.

Ми вшановуємо пам’ять дітей України, які загинули від рук, куль, розірваних ракет і бомб ворога. Сльози, відчай, біль, злість і ненависть! Це те, що відчуває кожен з нас. Знищується народ. Знищується нація. Знищується основна цінність – наше майбутнє. Відібрані, скалічені життя наших дітей – це незгоєні довічні рани України.

Сьогодні день пам’яті – це протест проти насильства та війни! Діти мають жити в мирі!

За 10 років російсько-української війни постраждали десятки тисяч дітей з України, деякі навіть не встигли побачити цей світ. Пам’ятаємо кожного янгола! Пам’ятаємо про маленькі серця загиблих українців! Вшануйте кожну загиблу дитину хвилиною мовчання, запали свічку пам’яті!

Не забудемо жодну жертву, не пробачимо ворогові, бережемо світлу пам’ять про кожну дитину!

https://www.youtube.com/watch?v=dvpVYZK0OVA&t=1s

                          «Леся Українка – поетична квітка України»

          

25 лютого світ відзначає 154-ту річницю від дня народження геніальної Жінки, Поетеси, великої Українки – Лариси Петрівни Косач, Лесі Українки.

Одержима, Нескорена, Дочка Прометея – так називали і називатимуть Лесю.

Рано обірвалася її пісня, її щиросердечний спів. Безжально короткою була відстань від першого ранку, що зарожевів крайнебо маленькій Лесі посеред мальовничої природи українського Полісся і до останнього сонця, що відпало їй сухим вогнем у далекім гірськім Сурамі. 42-річною пішла вона з життя. Пішла незломлена духом і образ її таким живе й житиме для нас – сповнений гідності, прекрасний у своїй людяності та великім творчім горінні. Немає більше у літературі тих, хто мав би право написати про себе: «Я буду вічно жити! Я в серці маю те, що не вмирає!» Велика українська літераторка, знана не лише на теренах батьківщини, а й у всьому світі, залишається назавжди в душі кожного українця. ЇЇ життєва сила надихає, а творчість вражає своєю різноманітністю.

З нагоди дня народження письменниці Лесі Українки для користувачів бібліотеки організовано книжкову виставку літератури «Леся Українка – поетична квітка України» , тут представлені творчі доробки поетеси, матеріали про її життя і творчість, про родину Косачів. Такі, як «Боролася, щоб жити. Жила, щоб творити».

 «Квітни мово наша рідна». 

             

  21 лютого ми відзначаємо Міжнародний день рідної мови. Мова – духовний скарб нації. Це свято не лише нагадує про культурне розмаїття і багатомовність світу, а й про право кожного розмовляти рідною мовою у своїй країні. Це свято досить молоде. Воно запроваджено у листопаді 1999 року тридцятою сесією Генеральної конференції ЮНЕСКО з метою захисту мовної й культурної багатоманітності.

      Мова – це історія народу, його світогляд, інтелектуальний та духовний результат кількатисячної еволюції кожного етносу.

         З нагоди свята в Коропецькій бібліотеці розгорнута книжкова виставка: «Квітни мово наша рідна». На виставці представлені книги, у яких висвітлюється історія народження та розвитку однієї з наймилозвучніших мов світу – української.

 Мета цієї виставки – поглибити знання про мову, як основу духовності; виховати любов і повагу до української мови, як мови державної та материнської; спонукати читачів до роздумів про долю рідного краю та його славних синів, про свою приналежність до українського роду.

 

"Ангели пам'яті"

 

  

20 лютого ми відзначаємо героїчну і надзвичайно болісну для всіх дату – День Героїв Небесної Сотні. Саме цей день у 2014 році став найдраматичнішим і переломним етапом Революції гідності, днем масових розстрілів мирних демонстрантів у Києві. Своє життя віддали найкращі представники нації, більшість з них – молодь, ті, хто лише починав жити.

Вони не побоялися глянути смерті у вічі заради утвердження національної ідеї. Йшли  під кулі не задля слави чи з особистих мотивів, а щоб вибороти гідне майбутнє своєму народові. Герої не вмирають – вони дивляться на нас із фото, відео, знову і знову йдуть у свій останній бій. Їхній подвиг навічно залишиться в душах і серцях українців як приклад національної честі й гідності.
   З нагоди дванадц‘ятої річниці вшанування пам`яті Героїв Небесної Сотні у  Коропецькій бібліотеці розгорнуто виставку "Небесня Сотня. Герої не вмирають", та проходить "Тиха" акція "Ангели пам'яті", та перегляд відеотайму “День Героїв Небесної Сотні як данина пам'яті учасникам Революції Гідності".