«Тінь репресій: пам’ять, що об’єднує» .

 

День пам’яті жертв політичних репресій – щорічний національний пам’ятний день в Україні, що припадає на третю неділю травня. Політичні репресії – трагічна сторінка української історії. Терор і репресії зачепили майже всі верстви українського населення. Була понівечена доля мільйонів людей. Україна зазнала величезних демографічних втрат, був знищений цвіт її інтелігенції, зруйновано генофонд. Велику кількість із них було розстріляно, інші пройшли тюрми, заслання, вислання, каторгу, табори, примусово побували в психіатричних закладах.  На знак пам’яті про трагічну сторінку української історії, у бібліотеці розгорнуто книжкову виставку-пам’ять «Тінь репресій: пам’ять, що об’єднує» .
Найбільшим із багатьох місць поховань жертв політичних репресій в Україні став Биківнянський ліс під Києвом. За різним даними, останній спочинок тут знайшли від 20 до 100 тисяч осіб, закатованих під час допитів або ж розстріляних у позасудовому порядку органами НКВД у Києві. Відтворення історичної правди та реабілітація кожного невинно страченого життя є нашим громадянським обов’язком. Тільки у незалежній Україні стало можливим вільно говорити про злочини геноциду тоталітарної совєтської комуністичної системи проти людяності та вшановувати пам’ять жертв репресій. Однак, з 24 лютого 2022 року – дати початку російського вторгнення в Україну – стало ще більше зрозуміло, що ідеологічні спадкоємці тоталітарних режимів в умовах повномасштабної війни продовжують страшну агресію геноциду проти українського народу. У цій битві за життя майбутніх поколінь української нації справедливим історичним звершенням може бути тільки Перемога України! Події Війни за Незалежність України, що триває, переконливо демонструють, що комуністичні репресії ХХ століття – це незавершена історія нашої сьогоднішньої боротьби проти послідовників ,,червоного терору”. Наш незламний спротив – від ,,Розстріляного відродження” до сучасних героїв – цементує ще одну непохитну істину: Український дух неможливо розстріляти. Це – дух Свободи, яка є для нас найвищою цінністю. Ми обираємо волю, бо пам’ятаємо лихоліття тоталітарного мовчання. Ми обираємо незалежну державу, бо знаємо, що політичні репресії, голодомори, депортації – це ціна, яку наш народ платив за свою бездержавність.
У День вшанування пам`яті жертв політичних репресій  ми схиляємо голови перед тими,  хто зазнав переслідувань, ув`язнень і страждань, за право бути вільними та говорити правду. Світла пам`ять усім невинно  загиблим.

 

 "Європа починається з нас"

   До дня Європи у бібліотеці відбувся пізнавально-розважальний захід - година спілкування "Європа починається з нас".Мета заходу ознайомити дітей та молодь із країнами Європи, формувати почуття єдності, толерантності та поваги до європейських цінностей, розвивати інтерес до культури, традицій та історії європейських народів.

Європа- це не лише карта чи кордони. Це насамперед люди, які поважають одне одного, допомагають і цінують свободу. Нехай у наших серцях завжди буде місце для дружби, добра та миру!

 

                               

40-ва річниця аварії на Чорнобильській АЕС

Учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є жителі нашої Коропецької громади це:

Чемний Михайло Степанович 1956р.н. с. Коропець

Калиняк Михайло Дмитрович 1964р.н. Коропець

Лось Микола Миронович 1961р.н. Коропець

Мельничук Богдан Володимирович 1951р.н. Коропець вул. Надвода

Соляник Михайло Володимирович1964р.н.Коропець вул. Куриляка

Делявський Ярослав Романович 1958р.н.Коропець вул. Шевченка

Мазурів Михайло Дмитрович 1964 р.н. помер 2018р.

Кулабухов Віктор Олексійович 1963.р.н. с. Вістря

Данкевич Іван Ярославович 1961р.н. с. Вербка

Колосюк Василь Іванович 1952 р.н. с. Вербка

Кохан Мирон Миронович 1965р.н. с. Вербка

Мартинців Петро Петрович 1964 р.н. с. Діброва.

26 квітня 1986 року – день найбільшої в історії людства техногенної катастрофи. Тоді під час експерименту на 4-му реакторі Чорнобильської атомної електростанції сталися два вибухи. В атмосферу Землі вирвалась хмара радіоактивного пилу. Вітер поніс на північний захід небезпечні радіоактивні ізотопи, які осідали на землю, проникали у воду. За числом потерпілих від аварії Україна займає перше місце серед колишніх республік Радянського Союзу. На долю Білорусі припало близько 60% шкідливих викидів. Від радіаційного забруднення сильно постраждала також і Росія. Потужний циклон переніс радіоактивні речовини територіями Литви, Латвії, Польщі, Швеції, Норвегії, Австрії, Фінляндії, Великої Британії, а пізніше – Німеччини, Нідерландів, Бельгії. З моменту аварії на Чорнобильській АЕС минає 40 років, але її наслідки і досі обговорює світова наукова спільнота. За визначенням UNSCEAR і ВООЗ, Чорнобильська катастрофа віднесена до аварій ядерних об’єктів найвищого рівня. Історики ж наголошують на політичній відповідальності комуністичного режиму, який заради ідеологічних інтересів поставив під загрозу життя і здоров’я мільйонів громадян. Через недосконалість конструкції, порушення технології будівництва, використання неякісних будівельних матеріалів подібна техногенна катастрофа стала неминучою. Злочинне приховування владою інформації, з одного боку поглибило непоправні негативні наслідки аварії, а з іншого – спричинило активізацію екологічного і національно-демократичного рухів, що в кінцевому підсумку привело до розпаду СРСР. Українська діаспора після аварії на ЧАЕС виявили високу громадянську позицію та активність. Вона організовувала демонстрації, готувала звернення до урядів західних держав, збирала матеріали про трагедію. Закордонний провід Української головної визвольної ради у вересні 1986 року доклав значних зусиль, аби питання Чорнобиля внести на розгляд ООН. Чорнобильська катастрофа в цифрах і датах 1977 року запустили перший блок Чорнобильської АЕС. 2 роки пропрацював четвертий енергоблок ЧАЕС – на повну потужність його запустили 1984 року. Це був “наймолодший” і найсучасніший реактор. 2 дні світ нічого не знав про вибух. 30 співробітників АЕС загинули внаслідок вибуху гострої променевої хвороби протягом кількох місяців з моменту аварії. 500 тисяч людей померли від радіації, за оцінками незалежних експертів. 8,5 мільйонів жителів України, Білорусі, Росії в найближчі дні після аварії отримали значні дози опромінення. 90 784 особи було евакуйовано з 81-го населеного пункту України до кінця літа 1986 року. Понад 600 тисяч осіб стали ліквідаторами аварії – боролися з вогнем і розчищали завали. 2293 українських міст і селищ із населенням приблизно 2,6 мільйона людей забруднено радіоактивними нуклідами.

Російський агресор у 2022 році використав Чорнобильську атомну станцію та об’єкт захисту після катастрофи для здійснення агресії та повномасштабного вторгнення. 24 лютого 2022 року підрозділи окупантів, що висувалися з Республіки Білорусь, увійшли в зону відчуження, захопили об’єкти Чорнобильської АЕС і взяли у заручники персонал станції. У ніч на 25 лютого з Чорнобиля в напрямку Іванкова висунулася механізована колона противника – до 300 одиниць техніки у напрямку Феневичів, Катюжанки, Димера (Вишгородський напрямок). Техніка військовотранспортних колон противника не мала розпізнавальних знаків, але в їх складі рухалися білі автомобілі (ймовірно, замасковані під ОБСЄ) і цивільні авто, скоріш за все, із десантом або ДРГ. У березні 2022 року ворог накопичував сили в районі Чорнобильської АЕС, об’єкту “Укриття” та зоні відчуження загалом. Це мало надзвичайно небезпечні наслідки, зокрема призвело до підвищення загрози радіаційного зараження місцевості, створило передумови для аварійної ситуації на особливо небезпечних об’єктах тощо. Безграмотні дії російських командирів, що прийняли рішення розташувати особовий склад трьох БТГр у так званому Рудому лісі (ділянка з особливо високим рівнем радіаційного забруднення в районі Чорнобильської АЕС), спричинили масове опромінення особового складу цих підрозділів. 31 березня 2022 року російські війська повністю вийшли з території Чорнобильської АЕС. Окупанти змусили працівників станції підписати “офіційні” документи, начебто РФ з 24 лютого 2022 року “охороняла” об‘єкт. Під час виходу військові РФ встигли пограбувати приміщення, викрали техніку та інші цінні речі. . Покидаючи територію станції, окупанти взяли в полон і вивезли у РФ цивільних співробітників ЧАЕС і нацгвардійців, які її охороняли. Дотепер не всі ще повернулися додому.

У бібліотеці влаштована виставка "Чорнобиль- незабутній біль і тривога" , користувачі бібліотеки можуть ознайомитись з інформаційними матеріалами у книзі "Чорнобильці Тернопілля. Спогади,Долі.Світлини.

Цей дощ – як душ. Цей день такий ласкавий.

Сади цвітуть. В березах бродить сік.

Це солов’їна опера, Ла Скала!

Чорнобиль. Зона. Двадцять перший вік.

Тут по дворах стоїть бузкова повінь.

Тут ті бузки проламують тини.

Тут щука йде, немов підводний човен,

і прилітають гуси щовесни.

Але кленочки проросли крізь ґанки.

Жив–був народ над Прип’яттю – і зник.

В Рудому лісі виросли поганки,

і ходить Смерть, єдиний тут грибник.

Ліна Костенко. 2019

"Зроби писанку своїми руками"

майстер - клас

Напередодні Великодніх свят у бібліотеці відбувся цікавий та пізнавальний майстер - клас для учнів 4 класу з оформленням писанок. Захід був присвячений збереженню українських традицій та ознайомленню дітей з мистецтвом писанкарства. На початку зустрічі бібліотекар розповіла дітям про історію виникнення писанки, значення орнаментів і символів, а також про традиції святкування Великодня в Україні . Діти дізналися, що кожен візерунок має своє особливе значення і передає побажання добра, здоровʼя та добробуту. Діти із захопленням розмальовували писанки, використовуючи різні техніки та кольори. Кожен намагався створити власний унікальний орнамент, проявляючи фантазію та творчість. У процесі панувала дружня та творча атмосфера. Майстер-клас подарував дітям багато позитивних емоцій та нових знань. Усі учасники залишилися задоволені своїми роботами, а бібліотека ще раз стала місцем, де поєднуються навчання, творчість і приємне спілкування. В кінці заходу для дітей був оформлений фруктовий стіл.

            

 

                                               

Березень Читають всі 2026

Голосні_читання_Сашко_Дерманський.

У Коропецькій бібліотеці відбувся міжобласний день читання , присвячений творчості українського дитячого письменника Олександра Дерманського. Захід об'єднує дітей різних регіонів навколо сучасної української книги, сприяє розвитку читацької культури, заохочує до пізнання літератури та відкриває юним читачам яскравий і захопливий світ героїв автора.     

                                                                                   

      
      

 «Королева української поезії»

19 березня (1930) народилася Ліна Василівна Костенко— визначна українська поетеса-шістдесятниця, прозаїк, громадська діячка, символ незламності української культури. Авторка понад 20 збірок поезій («Крила», «Над берегами вічної ріки») та роману у віршах «Маруся Чурай», вона відмовилася від звання Героя України, обравши творчу свободу.

Дитинство та освіта: Народилася в родині вчителів. У 1936 році родина переїхала до Києва. Навчалася у Київському педагогічному інституті, а згодом — у Московському літературному інституті імені Горького, який закінчила у 1956 році.

Творчий шлях: Почала друкуватися у 1946 році. У 1950-60-х роках вийшли збірки «Проміння землі», «Мандрівки серця», «Над берегами вічної ріки», які утвердили її як провідну поетесу.

Цензура та "мовчання": Через відмову йти на компроміси з радянською владою її твори не друкували понад 10 років (приблизно 1965-1977). У цей час вона писала «в шухляду», створюючи свої визначні твори, зокрема «Марусю Чурай».

Творчі здобутки: Ліна Костенко є авторкою романів у віршах «Маруся Чурай», «Берестечко», поетичних збірок, а також прозового роману «Записки українського самасшедшого».

Громадянська позиція: Вона завжди вирізнялася принциповістю, відмовлялася від звань та нагород, критикувала владу.

Сім'я: Має двох дітей: доньку Оксану (від першого шлюбу з Єжи-Яном Пахльовським) та сина Василя (від другого шлюбу з Василем Цвіркуновим).

Ліна Костенко живе в Києві, продовжує писати та є символом моральної стійкості в українській літературі.

 

«Дорогами великого Кобзаря»

У перші березневі дні ми знову згадуємо великого сина нашого народу - Тараса Григоровича Шевченка. З нагоди 212-ї річниці від дня народження великого Кобзаря у бібліотеці оформлено книжкову виставку «Дорогами великого Кобзаря», метою якої є привернути увагу користувачів до поетичного слова генія, виховувати справжнiй патріотизм, який включає i любов до рiдноï мови. Рiдне слово його було ознакою нацiонального вiдродження, утвердження украïнськоï нацiï, ïï надiєю на кращi часи. Служiнню рiднiй Украïнi. Гортаючи сторінки творчості генія, можна усвідомити, що Тарас Шевченко це більше, ніж митець. Ця людина давно стала символом, знаком, легендою. Його творчість - не просто поетичні рядки, а філософія, і мудрість.