"Україна в яку ми віримо"   

                      

24 серпня 2023 року Україна відзначає 32 річницю своєї незалежності. Уже другий рік об'єднаний, прекрасний і сильний український народ бореться за свою незалежність, від початку повномасштабної агресії росії у війні, яка почалася 9 років тому, але триває вже не одне століття.

За цей час увесь світ побачив, що Україна — це велика країна. А народ наш — неймовірної сили духу з найсильнішою армією, яку ми всі разом спільно творили з 2014 року.

Дев`ять років тому усі усвідомили, що свобода і незалежність нам не гарантовані, і що ми стали ще одним поколінням, якому випало захищати їх у багатовіковій війні з російською імперією. Так, Незалежність треба утверджувати зі зброєю в руках. Українці до цього готові. Нас не зламали ні лють ворога, ні чисельність його зброї. Наша незламність здобула нам повагу і підтримку всього вільного світу. Незалежна Україна сьогодні — це сподівання народів на перемогу справедливості і права, покарання агресора, міцний і тривалий мир.

А наша опора і надія — Збройні Сили України. Кожен день приносить нам звістки про героїзм воїнів. Ми віримо в них. Ми, українці, стали нацією воїнів і волонтерів. Саме за цей час ми довели: Україна для нас — понад усе! Що батько наш Бандера, і Україна — мати!

Ми перемогли вже в тому, що не дали путіну здійснити його план буквально за тиждень стерти Україну з політичної карти світу. Всупереч кремлівським планам Україна вистояла, захистила і зберегла свою незалежність, стала кандидаткою в члени Європейського Союзу.

З цим відчуттям любові й єдності, прагненні перемоги зустрічаємо головне свято нашої держави. З Днем Незалежності тебе, Україно! А побажання цього року у всіх нас теж одне-єдине. Бажаємо нашій державі, усьому нашому народу і кожному з нас перемоги і миру!

Ми пам’ятаємо кожного, хто віддав своє життя, захищаючи Україну від рук російської агресії, і в котре згадуємо і вшановуємо наших воїнів - односельчан, які поклали своє життя на вівтар свободи за незалежність нашої країни: Голубовський Дмитро Степанович, Чемний Ярослав Петрович, Калиняк Ярослав Дмитрович, Підгірний Іван Іванович, Штипула Валерій Степанович. Це найменше, чим ми можемо віддячити загиблим захисникам за мир у наших домівках та захист. Адже герої живі, поки жива пам’ять про них.

 «Прапор – святиня народу»

З годин далеких відгомін іде
Про прадідів відвагу, мужність, славу.
Наш прапор житнім золотим цвітом;
Він – символ незалежної держави.
Знамення сяє сонцем золотим,
Небесною виблискує блакиттю…
З ним добували все, що є святим;
І нас із ним нікому не скорити!

«Чорна спадщина Чорнобиля».

                                 

                                                     
    

Ось уже 37 рік дзвони Чорнобиля стукають в серця українців. Змушують нас зупинитись і озирнутись в той страшний 1986 рік. Чорнобильська аварія, яка призвела до однієї з найбільших екологічних катастроф в історії людства. За роком спливає рік, а для України Чорнобиль залишається незагоєною раною. Горем і болем увійшов в наше життя Чорнобиль. Безлюдні вулиці Прип'яті, покинуті школи, будинки, дитячі садки, що застигли, колючий дріт зони. Біда породжена Чорнобилем стала загальнолюдською. Для користувачів бібліотеки влаштована тематична виставка літератури «Чорна спадщина Чорнобиля». Де розповідається про жахливі та трагічні події 26 квітня 1986 року, які відбулися в Чорнобилі. А також відвідувачі можуть ознайомитися з книгою І. Засєди «Біль і тривоги Чорнобиля»- це колективна розповідь про найбільшу техногенну катастрофу в історії людства. Автори, що були безпосередніми свідками і учасниками ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, діляться своїми спогадами про тривожні для України й усього світу дні весни і літа 1986-го, розмірковують над долями чорнобильців, болючими проблемами відчуженої тридцяти кілометрової зони і самої станції, розглядають і прогнозують розвиток ситуації навколо ЧАЕС.

 "Великодня радість землю обіймає"

Є багато свят, які люблять зустрічати українці. Але одним з головних є весняне свято – Великдень. Великдень – найбільше християнське свято. Щодо назви свята існує таке пояснення: у день, коли воскрес Божий Син, сонце з радості не заходило, звідси й наймення "Великдень".

Це світле і добре свято несе з собою віру, надію і любов. Цей день має ще одну назву – Пасха.

У перекладі з давньоєврейської мови "Пасха" – "проходження повз, позбавлення". Інші назви цього свята: Світле Воскресіння, Христов день. За переконанням православних віруючих, Великдень пов’язаний з воскресінням Ісуса Христа, а отже, символізує перемогу добра над злом і світла над пітьмою. Христове Воскресіння стало своєрідним свідченням того, що Ісус Христос – це істинний Спаситель, оскільки він переміг смерть, воскреснувши. І цим він дав надію всім віруючим людям, власне, зробив людей переможцями смерті, адже, відповідно до заповідей Святого письма, кожна людина протягом праведного свого земного життя може заслужити право на власне безсмертя.

Напередодні Великодня у бібліотеці влаштована виставка літератури "Великодня радість землю обіймає"

На виставці представлені видання, які розповідають про народні традиції відзначення Великодня. Користувачі мають змогу ознайомитись із книгами етнографів М. Кириченко, О. Соломченко, І. Коверець книги представлені на виставці розкривають таємницю писанкарства, адже нині воно набуває колишнього розмаху. Відроджуються забуті техніки, з’являються нові майстри. В книзі О.Соломченка «Писанки українських Карпат» розповідається про ілюстроване монографічне дослідження писанкового розпису, подано зразки писанкової орнаментики, технології розпису, способи виготовлення природних барвників та майстрів писанкового розпису.

Українці, відроджують та свято бережуть свої національні традиції, уявлення про весняне пробудження, про невмирущість вічно живого духу нашого народу.

                                        "Олесь Гончар- художник слова"

«Олесь Гончар…3 квітня виповнюється 105-річниця з дня народження великого українського письменника і гуманіста. Які б зміни довкруги не відбувалися, Олесь Гончар не сходить з прижиттєвої висоти.

Щира, незрадлива любов письменника до України, уселяє віру в майбутнє нашого народу. Як світло незгасної зорі, з нами його твори, публіцистичні виступи, щоденники».

З метою популяризації творчості О.Гончара пропонуємо у нашій бібліотеці ознайомитися з бібліографічним оглядом літератури "Олесь Гончар- художник слова" та його творами.

 "Всеукраїнський тиждень дитячого читання"

Нація- яка читає непереможна!

Книжковий світ-то особливий світ

Він, як магніт, притягує до себе.

Коли читати вмієш з юних літ,

Для тебе книга- це безкрає небо...

О. Афонін.

У Коропецькій бібліотеці розпочався Всеукраїнський тиждень дитячого читання "Дитина читає- Україна перемагає" - це свято для тих, хто любить книгу, хто захоплюється читанням, хто проживає різні історії та події разом з героями книг, хто обожнює царство книг,тут можна прочитати твори українських та зарубіжних письменників, тож запрошуємо до бібліотеки юних наших читачів!

У бібліотеці діти брали участь у національному читацькому марафоні "Діти України читають".

Ліна Костенко письменниця сучасності

    

19 березня, одній із найвідоміших українок сучасності виповнюється 93 роки. Ліну Костенко вважають генієм слова, залізною жінкою та живою легендою, а її біографія є прикладом для мільйонів українців та невичерпним джерелом мудрості. Її вислови надихають на зміни і змушують замислитися над вічними темами.

Ліна Василівна Костенко народилася в сім’ї вчителів 19 березня 1930 року в м. Ржищеві на Київщині. Коли дівчинці було 6 років – родина переїхала до столиці, де Ліна закінчила школу.

Ще будучи ученицею, вона почала відвідувати літературну студію при журналі «Дніпро», який редагував Андрій Малишко. Перші вірші Ліна Костенко випустила в 16 років.

Після закінчення середньої школи майбутня поетеса навчалася в Київському педагогічному інституті, потім – у Московському літературному інституті імені О. М. Горького, який закінчила в 1956 році.

Одразу після завершення навчання Ліна Костенко видала свою дебютну збірку поезій «Проміння землі».

Друга збірка «Вітрила» вийшла в 1958 році, за нею – збірка «Мандрівки серця» (1961 р.). Поетесі одразу вдалося завоювати любов та повагу українців, але не всім була до вподоби її творча діяльність.

«Зоряний інтеграл» 1962 року заборонила до друку цензура, і відтоді ім’я Ліни Костенко зникло на 15 років. Увесь цей час поетеса писала «в шухляду» та стала однією з ключових фігур покоління українських шістдесятників.

За час вимушеного мовчання поетеса не сиділа склавши руки та створила свої найкращі твори: «Берестечко», «Маруся Чурай» та поезії, що згодом ввійшли до збірок «Над берегами вічної ріки» та «Неповторність».

Повернутися до читачів Костенко змогла лише 1977 року: тоді опублікували збірку її віршів «Над берегами вічної ріки», а 1979-го — історичний роман у віршах «Маруся Чурай», який чекав свого виходу 6 років. За нього поетеса отримала Державну премію імені Тараса Шевченка.

На 10 років вона вже за власним бажанням зникла з публічного простору України.

А от літературне повернення Ліни Костенко відбулося 2010 року: письменниця видала свій перший прозовий твір «Записки українського самашедшого», що викликав великий ажіотаж.

Для користувачів бібліотеки рекомендуємо прочитати книги Ліни Костенко у нашій бібліотеці.