29- та річниця День Незалежності України

 

Синій, як море, як день, золотий –

З неба і сонця наш прапор ясний.

Рідний наш прапор високо несім!

Хай він, уславлений, квітне усім!

Гляньте, на ньому волошки цвітуть,

Гляньте, жита в ньому золото ллють.

З жита й волошок наш прапор ясний.

З неба і сонця, як день весняний.

 О. Олесь  

День Незалежності України – важливе свято для кожного українця.  У 2020році наша країна святкує вже 29-ту  річницю своєї незалежності. В цей день прийнято згадувати усіх, хто працював і працює на благо держави, а також дякувати тим, хто жертвує своїм життя заради мирного неба.

Перед Україною, її громадянами складні й великі завдання. Але я вірю, що разом ми здолаємо будь-які перешкоди на шляху зміцнення незалежності нашої держави.
  Бути українцем – значить пишатися своєю країною. Українці пишаються тим, що будують незалежну державу і духовно «повертаються» у родину народів Європи, виконуючи заповітну мрію багатьох поколінь українських патріотів. Тільки почуття любові й глибокої гордості за Україну разом із твердою вірою в її світле та величне майбутнє, у святість цієї прекрасної землі дає кожному українцеві, незалежно від того, молодий він чи сивий, чи живе він в Україні, чи в інших краях, право стверджувати: це моя країна, мій народ, моя Україна!

Тоді увесь талант українського народу ,   його кмітливість,  винахідливість, ощадливість стануть  величезними рушійними  силами, які  дадуть можливість Україні  дуже швидко  вийти  з кризи  і відродити український національний дух і культуру. І тоді ми станемо не окраїною світу, як сьогодні, а великою незалежною державою під назвою Україна.

Тому ми усі повинні вгамувати свої окремі амбіції, свої приватні інтереси і стати плечем до плеча за свою матір-Україну, за її майбутнє. І не повинно бутив цій шерензі відстаючих, недужих, маємо забути всі чвари і образи, а пам’ятати лише одне – історія дала нам  останній шанс  стати  цивілізованим світовим народом. І ми не маємо  права його упустити. Ніхто нам  цього не простить -  ні наші діти й онуки, ні Великий Господь. Слава Україні!

З нагоди Дня Державного Прапора України та Дня  Незалежності України у комунальному  закладі «Коропецька публічна бібліотека»  оформлено книжкову виставку  «Є найсвятіше слово на землі, одне високе – Україна»,  а також відкритий День інформації «Україно, моя Україно, ти для мене струна золота».

        Тематика представлених видань різнобічна – історична, документальна, науково – пізнавальна, довідкова про нашу країну, її багатовікову історію, своєрідну культуру, походження українців, народні традиції, тернистий шлях державотворення.

А також у  бібліотеці з нагоди головних державних свят нашої країни представлена книжково-ілюстративна виставка «Крок за кроком до Незалежності». Матеріали книжкової виставки дають змогу  відвідувачам  побачити минуле і сучасне України, нелегкий процес державотворення,  згадати імена та постаті великих українців, котрі  в різні часи прославили Україну. Також представлені матеріали про захисників Батьківщини, які сьогодні відстоюють суверенітет і захищають територіальну цілісність нашої держави.

Бібліотека інформує: до 155- річчя від дня народження українського церковного діяча, знаменитого Андрея Шептицького.

29 липня 1865 народився видатний український церковний діяч, знаменитий митрополит Андрей Шептицький (світське ім’я - граф Роман Марія Олександр Шептицький; 1865-1944), настоятель Української греко-католицької церкви в 1900-1944 роках, Митрополит Галицький, охоронець Київського митрополичого престолу.
Митрополит Андрей Шептицький – одна з найсвітліших постатей в історії України. Владика відомий як мудрий політичний діяч, великий патріот, благодійник, меценат, рятівник сотень євреїв за часів Голокосту. А для української церкви митрополит Шептицький є однією з найвеличніших постатей, адже все своє свідоме життя Слуга Божий, Андрей, присвятив церкві, відстоюючи її інтереси. Його вчинками завжди керували любов та правда, і, мабуть, саме тому Андрей Шептицький здобув загальну повагу. Єпископ Української греко-католицької церкви, Митрополит Галицький та Архієпископ Львівський – предстоятель Української греко-католицької церкви. Будучи одним з найбагатших людей Галичини, він щедро спонсорував українські культурно-просвітницькі товариства, надавав стипендії молодим митцям, заснував Національний музей у Львові. За його сприяння працювали читальні, відкривалися філії, друкувалися книжки.
Ідучи дорогою Ісуса Христа, митрополит Андрей Шептицький, творив благодійні справи, які не забуваються ніколи. Приклад його життя, боротьби і титанічної праці має підтримувати кожного з нас у вірі в краще майбутнє нашої Вітчизни і рідного народу. «Його ім'я вже давно стало символом української Церкви, символом духовності нації, символом національного та духовного єднання народу. Для кожного українця ця незвичайна харизматична особистість - святий приклад для наслідування. Адже його заповіти - вчення справжньої віри і любові до свідомого християнства, ближнього, і національного патріотизму - заповіти на всі віки, на всі прийдешні покоління, - пише про митрополита Андрея Шептицького Оксана Сайко. - Свій шлях він обрав свідомо. Прагнув скромним пастирем-монахом служити Богові і людям. Але Господу цього було замало - вимагав від нього більш видатних і більш масштабних діянь, більш ревного служіння, бо знав, що він здатний на більше. А тому обрав і покликав цього шляхетного серцем і сильного духом чоловіка, щоб у ті суворі часи змін і невпевненості, у часи занепаду, страшних випробувань і страждань, що випали на долю нашої нації, він став її духовним Батьком. За все своє життя Митрополит Андрей Шептицький стільки встиг зробити як для Церкви, так і для всієї української нації, скільки досі не зробив жоден церковний діяч. Його життя - це ціле явище, ціла духовна епоха.
У 1905 році заснував Національний музей у Львові і придбав для нього велику кількість експонатів. Підтримував українську економічну діяльність, сприяв відкриттю кооперативів. Як Галицький митрополит був депутатом Віденського парламенту та Галицького сейму, які однак не часто відвідував.
Зазнавав утисків більшовиків. Зокрема у 1939 році НКВСники розстріляли його брата Лева з дружиною Ядвігою в родинному маєтку Шептицьких у Прилбичах. Помер 1 листопада 1944 року внаслідок тяжкої хвороби.

"МОЄ СЕЛО ОКРАСА УКРАЇНИ!

                                           ( 599- річниця  з дня заснування смт. Коропець)

Цього року виповнюється 599 річниця з дня заснування нашого мальовничого селища міського типу Коропець.  Яке  знаходиться  за 30км від Монастириського районного центру, і 90км від обласного центру

м. Тернополя . Простягнулося воно з заходу на схід – довжиною 5км, а з півночі на південь  до самого Дністра на 10км.  Перша писемна згадка про Коропець датується  з 1421р це позначено  в’Їзд  у  селище  на монументі  зображення риби- коропа.  У 1421року містечко належало польському королю Владиславу Ягайлу і було королівщиною.   1427 року місто мало маґдебурзьке право. 1453-го року Коропець був у посіданні Міхала «Мужила» Бучацького або його найстаршого сина  снятинського старости Міхала,   того року місто отримало підтвердження своїх прав. В «Актах гродських і земських» воно фігурує, зокрема, як лат. super opidum у 1464 році.

У середині XV ст. Коропець — повітовий центр Галицької землі  Руського воєводства (повіт існував недовго, до складу входило 11 місцевостей, які потім були включені до складу Галицького та Коломийського повітів). Від 1461 p.— власність Кердеїв; пізніше — в управлінні  — Яна Коли 1589 — дідича Монастириська, львівського каштеляна  Яна Сененського, який сприяв тут зміцненню замку. 1600 року перша дружина тоді жмудського старости Яна Кароля Ходкевича Зоф'я Мелецька згадана як власниця Коропця.

1607 року Коропець сильно зруйнували (зрівняли із землею кримські татари, з часом місто втратило свої права, стало селом. На початку XVII ст. місто належало брацлавському воєводі Стефанові Потоцькому. 1664 року в Коропці проживали 119 господарів, 7 ремісників, багато будинків були порожніми. 1672 року Коропець спалили турецько-татарські орди. В наступні десятиліття власниками продовжували бути Потоцькі — нащадки С. Потоцького (зокрема, його онук —  воєвода Стефан Александер.  Під кінець XVIII ст. Коропець був власністю Мисловських гербу Равич  відома датована 1823 р. печатка Коропецької домінії з цим гербом,  її відбиток зберігся в колекції матеріалів з історії геральдики Галичини, зібраній відомим львівським краєзнавцем ХІХ ст. Антонієм Шнайдером,  з цієї родини  власниками були: Францішек (в 1790 році), Іґнацій (священник, записав маєток братанку Теофілу (помер 1829 року)), Антоній, Альфред, його син Альфред. Останній 1893 року продав маєток Станіславові Бадені, який незадовго перед смертю заповів його сину Станіславові Генрикові. Потім дідичем був його молодший брат Стефан (1885—1961), який був останнім дідичем.    

6 лютого 1908 р. в селі було перевиборне віче  до Галицького Сейму   обирали  Марка Каганця політичного діяча,   протестуючи проти фальсифікації передвиборчої боротьби, був заколотий багнетами  австрійськими жандармами.

І по сьогоднішній день центральна вулиця носить ім’я Марка Каганця.

    Селище Коропець має свою геральдику - це сучасний герб Коропця затверджений на VIII сесії Коропецької селищної ради ІІІ (ХХІІІ) скликання рішенням № 91 від 10 вересня 1999 року.  У синьому полі срібна шипоподібна балка, вгорі — золотий хрест із розширеними раменами над срібним півмісяцем, внизу — золотий (короп). Герб вписаний у декоративний картуш, увінчаний срібною міською короною. Хрест над півмісяцем відображає роль містечка як оборонного укріплення. Короп вказує на назву селища. Срібна геральдична балка символізує річку Коропець. Срібна міська корона підкреслює статус міського поселення (селища міського типу).

З південного заходу містечко омивається водами стрімкого Дністра, а з півночі на південь воно лежить обабіч притоки Дністра- річки Коропець.

Гарне  і велике наше селище Коропець. Своєю історією воно сягає глибини віків. Археологічні пам’ятки знайдені на території селища, датуються добою палеоліту трипільської та давньоруської культури.  Містечко відоме своїми  пам’ятками   архітектури — дендропарком, дерев'яною церквою Успіння Пресвятої Богородиці та дзвіницею, палацом графа Бадені,  церквою та костелом святого Миколая, також фестивалем «Коропфест».

      Про походження назви Коропець існує кілька легенд, переказів. Одна з легенд розповідає, що в сиву давнину  перші люди селилися на берегах річки, яка була  досить повноводною, вона давала їжу першим поселенцям: у ній водилося багато риби, особливо коропів. Помітивши це, люди назвали річку Коропцем,  а від річки пішла назва і людського поселення . Отже, топонім Коропець пішов від гідроніма Коропець. Інша легенда говорить про те, що у давній місцевості жили ремісники, які робили короби. Ще один  давній переказ дає пояснення що селище з усіх боків оточене горами знаходиться посередині, ніби в коробці. Селище має декілька топонімів: Підтемне,  Вагнірівка,  Перевіз, Луги, Стігла.

Історія Коропеччини тісно пов’язана з історичними процесами нашої Батьківщини. І зараз, як ніколи, нам  потрібно знати історію землі на якій ми живемо, силу своєї землі, її голос, її красу. Адже знання свого родоводу, своєї історії- це такий компонент цивілізації,  який  і робить людину власне людиною.

Мій Коропець- мій рідний край,

 Він є найкращим на землі.

Моє село – маленький рай,

Лиш тут  так  хороше мені.

Лише у нас, у Коропці,

Такі поля, такі сади.

Село встає у всій красі,

І хочеш крикнути: «Сюди!»

І щоб почула вся земля,

Що це село – і є той рай.

Він там,  де ти живеш і я,

А зветься просто -  рідний край.

                            (Світлана Дрозд.)

"Конституція - основний закон моєї держави"

  

28 червня наша країна відзначає День Конституції. Щоб ознайомити відвідувачів з історичними передумовами прийняття Основного Закону України, прослідкувати шлях, пройдений нашою державою від Конституції Пилипа Орлика до прийняття нової Конституції України,  у Коропецькій  бібліотеці оформлено книжкову  виставку  « Конституція- оновний закон моєї держави».  На виставці розгорнуті   основні засади Конституції України,  як право на життя, право на житло, право на працю, право на відпочинок, право на лікування та інше. Презентувати читачам літературу про історію Конституції України, добірку матеріалів про гетьмана України Пилипа Орлика та його першу Конституцію,    виставка  дає можливість зрозуміти, яким важливим і важким був процес створення власної Конституції та відображає найважливіші шляхи становлення українського конституціоналізму, що триває і зараз.       Конституція України - це не лише Закон законів, це - серце, ядро подальшого розвитку і вдосконалення суспільства. Вона увійшла в суспільне життя, як головний оберіг державності і демократії, гарант незалежності й соборності України.

"1 червня міжнародний день захисту дітей"

"ДЕНЬ ВИШИВАНКИ ЄДНАЄ УКРАЇНЦІВ"

(святковий флешмоб)

  
Виставка народних умільців Коропецької ОТГ присв'ячена 206- річниці до дня народження
Т.Г. Шевченка

 "Відділ освіти, культури, молоді та спорту виконкому Коропецької селищної ради" та працівники " Публічної бібліотеки  Коропецької селищної ради"  в читальному залі  Коропецької  бібліотеки організували  виставку народних умільців Коропецької ОТГ присв'ячену 206 -й річниці до дня народження Тараса Григоровича Шевченка.

Виставка триватиме з 2-16 березня.

Час відвідування з 12.00 - 17-00 год.

Відвідувачі можуть побачити цікаві екземпляри серветок, вишивок, картин, м`яких та паперових іграшок, композицій квітів з паперу, виробів з дерева,плетіння з лози.

На виставці представлені  різноманітні і різножанрові експонати. Кожен витвір приваблює своєю самобутньою неповторністю, оживає українськими мотивами. Можна відчути, як буяє літо на рушниках, квітує весна на серветках. У кожну роботу умільці вкладали душу, кожна річ створена з любов’ю, саме тому вироби випромінють позитивну енергетику добра і домашнього затишку.

 Ми пишаємося своїми майстрами, адже завдяки їх наполегливій та клопітливій праці наша виставка наповнилась творчими доробками . Щиро дякуєм і бажаємо їм здійснення творчих задумів .

 

                                                                          











                          

                                       

                      

             

            

       

    

  

Ми щиро вдячні організатору виставки Любі Петрівні Маркевич та майстрам і майстриням  нашого селища та сіл Вербки, Діброви,Садове . За їх  талановиту працю, неповторну красу їхньої роботи, скільки тут вкладено душевності та терпіння.
На виставці представлені роботи : Винничук М.І., Соляник Ю.В.,  Гаврилишин Г.В.,Ольга Собків-Садівська, Мар`яш Я.,  Зімірська К.А., Довган М., Василик Я.,   Іванченко Г., Яцків Н., Гарасимчук Д.М., Захарська Ч., Маркевич Л.П., Магеровська С.М.,  Винничук І.О., Гарасимчук Г.М.,  Тимків Н.М., Чемна С.К.,  Гринів С.Т., Василик М.І., Петрів Г., Гринник В.М., Гаврилишин М. П.., Куриляк О.П. за роботи випусників Коропецької Мистецької школи: Дворська М.С., Яцків В.В., Вовк А.О.,Іващук А.М.,Гарасимчук Л.І., Винничук О.В., Парубочий В., та вихователів Коропецького  ясла- садка, дві свої роботи надав 
 Гаврилів І. м. Івано-Франківськ член спілки художників.